пушкін у посвяті назвав твір *евгеній онегин* «вільним романом». і справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. вона відчувається в усьому. вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. а між тим, роман — подвижницька праця, подвиг семи років. яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. у романі «євгеній онєгін» представлені всі рівні російського життя: тут і вищий світ петербурга, і дворяни-самітники, і провінційне товариство, і кріпаки ленських, і громадське життя (театр, ), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і «золота молодь», і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому — наявності образу автора. автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і хороший знайомий онєгіна, покровитель і захисник тетяни, поет, що експериментує з новими принципами зображення дійсності, він свідок подій, що відбуваються в романі. образ автора сприяє розширенню часових і просторових меж роману, створює атмосферу вільної сюжетної та композиційної активності. автор звертається до читачів, скеровує їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодію автора й читача. іноді автор, як політик, звертає увагу на причину розорення поміщиків, збіднення селян. розуміє, що не можна старими вийти з економічної кризи, розмірковує про демократизм заходу. його цікавить і стан сучасної йому освіти, і доля жінки в суспільстві. автор не скутий заданою темою, він вільний у своїх роздумах і тому є цікавим співрозмовником. онєгін — характер індивідуальний. розкрити саме індивідуальність онєгіна пушкіну є принцип контрасту. онєгін не тільки протиставляється «світу», але й героям, близьким до нього,— ленському, тетяні. на принципі контрасту будував пушкін і образ тетяни. романом «євгеній онєгін» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. проблема, яку поставив пушкін у романі,— людина й сучасність, «герой сучасності» — стане однією з провідних у російській літературі хіх століття.
дань моде. или в начальной повести цикла только один из главных героев назван по имени, к тому же необычному для уха - сильвио. все остальные герои - в том числе и граф - безымянны. стало быть это не случайно. имя героя - как единственное (кроме имени жены графа) в повести - должно привлечь наше внимание.
по нашему мнению, сильвио может быть соотнесен только с сильваном. мы не можем определить, где отражено имя нашего героя в святках. из четырех святочных сильванов предлагаем священномученика сильвана газского (14 октября), пресвитера и ревностного распространителя веры христовой. "несмотря на многие истязания пресвитер не отрекся от христа. впоследствии он принял мученическую кончину: вместе с сорока воинами-христианами был обезглавлен."9
не столь важно нам и то, какого вероисповедования был сильвио - православным ли, католиком ли. судя по имени, скорее - вторым. не важно потому, что святки - общехристианские. но нам важно то, что вторая часть "выстрела" была написана именно 14 октября! должен был пушкин заглянуть в тот день в святки. должен был.
можно найти еще одну связь между именем сильвио и его характером. имеется в виду латинская пословица in silvam ligna ferre (носить дрова в лес). почти во всех европейских языках она строится одинаково. в ей, например, соответствует holz in den wald tragen. и только в и они составлены из иного словесного материала. в это - носить воду в решете. в более поэтично, поскольку пришло с древнегреческого: носить сов в афины - to bring owis to athens. все эти пословицы используются для характеристики бездеятельности и бездельников. если учесть, что делом для сильвио в течение нескольких лет было в стрельбе, то латинская пословица отразилась в его имени. но и в этом случае он реабилитировал свое имя: подобно сильвану газскому, он принял мученическую смерть вместе с воинами. но перед гибелью бездельная тренировочная стрельба, наверняка, сослужила ему добрую службу под скулянами.
имя сильвио дает возможность показать и доказать окрытость пушкинской прозы на примере скрытых и выявляемых символов. во втором томе "мифов народов мира" о сильване указано следующее: "сильван. (silva - лес), в римс. мифологии первоначально бог лесов и дикой природы, отождествлялся с паном. в период империи самый популярный бог плебеев и рабов. он стал покровителем и даже инициатором культурного земледелия, хранителем дома, усадьбы, "10. призвание мифологическиго сильван в защите. в его имени - не убийство, а - сохранение, охрана. и сильвио обрел свое имя, стал ему соответственен.
пушкін у посвяті назвав твір *евгеній онегин* «вільним романом». і справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. вона відчувається в усьому. вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. а між тим, роман — подвижницька праця, подвиг семи років. яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. у романі «євгеній онєгін» представлені всі рівні російського життя: тут і вищий світ петербурга, і дворяни-самітники, і провінційне товариство, і кріпаки ленських, і громадське життя (театр, ), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і «золота молодь», і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому — наявності образу автора. автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і хороший знайомий онєгіна, покровитель і захисник тетяни, поет, що експериментує з новими принципами зображення дійсності, він свідок подій, що відбуваються в романі. образ автора сприяє розширенню часових і просторових меж роману, створює атмосферу вільної сюжетної та композиційної активності. автор звертається до читачів, скеровує їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодію автора й читача. іноді автор, як політик, звертає увагу на причину розорення поміщиків, збіднення селян. розуміє, що не можна старими вийти з економічної кризи, розмірковує про демократизм заходу. його цікавить і стан сучасної йому освіти, і доля жінки в суспільстві. автор не скутий заданою темою, він вільний у своїх роздумах і тому є цікавим співрозмовником. онєгін — характер індивідуальний. розкрити саме індивідуальність онєгіна пушкіну є принцип контрасту. онєгін не тільки протиставляється «світу», але й героям, близьким до нього,— ленському, тетяні. на принципі контрасту будував пушкін і образ тетяни. романом «євгеній онєгін» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. проблема, яку поставив пушкін у романі,— людина й сучасність, «герой сучасності» — стане однією з провідних у російській літературі хіх століття.
дань моде. или в начальной повести цикла только один из главных героев назван по имени, к тому же необычному для уха - сильвио. все остальные герои - в том числе и граф - безымянны. стало быть это не случайно. имя героя - как единственное (кроме имени жены графа) в повести - должно привлечь наше внимание.
по нашему мнению, сильвио может быть соотнесен только с сильваном. мы не можем определить, где отражено имя нашего героя в святках. из четырех святочных сильванов предлагаем священномученика сильвана газского (14 октября), пресвитера и ревностного распространителя веры христовой. "несмотря на многие истязания пресвитер не отрекся от христа. впоследствии он принял мученическую кончину: вместе с сорока воинами-христианами был обезглавлен."9
не столь важно нам и то, какого вероисповедования был сильвио - православным ли, католиком ли. судя по имени, скорее - вторым. не важно потому, что святки - общехристианские. но нам важно то, что вторая часть "выстрела" была написана именно 14 октября! должен был пушкин заглянуть в тот день в святки. должен был.
можно найти еще одну связь между именем сильвио и его характером. имеется в виду латинская пословица in silvam ligna ferre (носить дрова в лес). почти во всех европейских языках она строится одинаково. в ей, например, соответствует holz in den wald tragen. и только в и они составлены из иного словесного материала. в это - носить воду в решете. в более поэтично, поскольку пришло с древнегреческого: носить сов в афины - to bring owis to athens. все эти пословицы используются для характеристики бездеятельности и бездельников. если учесть, что делом для сильвио в течение нескольких лет было в стрельбе, то латинская пословица отразилась в его имени. но и в этом случае он реабилитировал свое имя: подобно сильвану газскому, он принял мученическую смерть вместе с воинами. но перед гибелью бездельная тренировочная стрельба, наверняка, сослужила ему добрую службу под скулянами.
имя сильвио дает возможность показать и доказать окрытость пушкинской прозы на примере скрытых и выявляемых символов. во втором томе "мифов народов мира" о сильване указано следующее: "сильван. (silva - лес), в римс. мифологии первоначально бог лесов и дикой природы, отождествлялся с паном. в период империи самый популярный бог плебеев и рабов. он стал покровителем и даже инициатором культурного земледелия, хранителем дома, усадьбы, "10. призвание мифологическиго сильван в защите. в его имени - не убийство, а - сохранение, охрана. и сильвио обрел свое имя, стал ему соответственен.