Про Лесю Українку можна багато цікавого розповісти. Бо її життя – героїчна легенда, і її творила вона, перемагаючи важку хворобу, здобуваючи знання самоосвітою і творячи для нащадків таку неповторно прекрасну поезію. Справжня донька Прометея!
Для мене Леся Українка стала близькою і рідною ще в ранньому дитинстві. Упаду, бувало, – і сльози градом. А бабуся моя, учителька, витирає їх і промовляє: "Я була малою горда, щоб не плакати, я сміялася". А далі розповідала про Лесю, її дитинство. І сльози мої висихали на личку, і біль стихав.
Або: надворі – грім, вітер, буря. Діти бояться, туляться до старших, а бабуся починає таємниче: "Гей ви, грізні чорні хмари. Я на вас збираю чари..." – страх наш минає.
Незабутній слід у душі залишили недільні прогулянки з мамою до лісу чи на поле. Я слухала поетичні рядки з "Лісової пісні" (а знає моя бабуся – вчителька майже всю її напам'ять!) і шукала серед земного гілля лісову царівну Мавку. Здається, ось вона пригортає сестричку – красуню берізку. А Лісовик з-за дуба виглядає, за донечкою стежить. Дзвенить вода у струмочку, а там, де злітають бризки водоспаду з кам'яної скелі, кружляє у таночку Той, що греблі рве...
Пізніше, шкільні уроки про Лесю Українку та її творчість були для мене справжнім святом. Я багато читала, зрозуміла глибокі думки, якими Леся звертається до нас, щоб ми навчалися берегти довкілля, рідну природу і примножували її багатства.
Відповідь:
добрий
людяний
гуманний
лагідний
співчутливий, небайдужий
уважний та пильний до природи, вміє бачити красу навколо себе
сором’язливий
розумний
допитливий (цікавиться усіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи)
смирний
слухняний по відношенню до матері
з повагою та бережливістю ставиться до природи
дбайливий
старанний
відмінно навчається у школі (до випадку з малюванням дятела замість горщика)
рішучий, впертий (вміє відстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти)
щирий
щедрий
незлопам’ятний (з легкістю забув образу на Федька Тойкала, який його вдарив за, нібито, зраду)
вдячний
здатний стати справжнім, вірним другом, але поки що не знайшов собі приятеля серед однолітків, адже вони, так само як і дорослі, вважають його диваком
Пояснення:
Про Лесю Українку можна багато цікавого розповісти. Бо її життя – героїчна легенда, і її творила вона, перемагаючи важку хворобу, здобуваючи знання самоосвітою і творячи для нащадків таку неповторно прекрасну поезію. Справжня донька Прометея!
Для мене Леся Українка стала близькою і рідною ще в ранньому дитинстві. Упаду, бувало, – і сльози градом. А бабуся моя, учителька, витирає їх і промовляє: "Я була малою горда, щоб не плакати, я сміялася". А далі розповідала про Лесю, її дитинство. І сльози мої висихали на личку, і біль стихав.
Або: надворі – грім, вітер, буря. Діти бояться, туляться до старших, а бабуся починає таємниче: "Гей ви, грізні чорні хмари. Я на вас збираю чари..." – страх наш минає.
Незабутній слід у душі залишили недільні прогулянки з мамою до лісу чи на поле. Я слухала поетичні рядки з "Лісової пісні" (а знає моя бабуся – вчителька майже всю її напам'ять!) і шукала серед земного гілля лісову царівну Мавку. Здається, ось вона пригортає сестричку – красуню берізку. А Лісовик з-за дуба виглядає, за донечкою стежить. Дзвенить вода у струмочку, а там, де злітають бризки водоспаду з кам'яної скелі, кружляє у таночку Той, що греблі рве...
Пізніше, шкільні уроки про Лесю Українку та її творчість були для мене справжнім святом. Я багато читала, зрозуміла глибокі думки, якими Леся звертається до нас, щоб ми навчалися берегти довкілля, рідну природу і примножували її багатства.
Объяснение: