СОЧ 4. Какое средство художественной выразительности использовано в данном фрагменте: «Отчужденный несчастьем своим от сообщества людей, он вырос немой и могучий, как дерево растет на плодородной земле»А) гиперболаБ) олицетворениеВ) сравнение.
Мать встретила их на крыльце дома; она опять отпросилась с работы, словно чувствовало ее сердце, что муж сегодня приедет. С завода она сначала зашла домой, чтобы потом пойти на вокзал. Она боялась — не явился ли домой Семен Евсеевич: он любит заходить иногда днем; у него есть такая привычка — являться среди дня и сидеть вместе с пятилетней Настей и Петрушкой. Правда, Семен Евсеевич никогда пустой не приходит, он всегда принесет что-нибудь для детей — конфет, или сахару, или белую булку, либо ордер на промтовары. Сама Любовь Васильевна ничего плохого от Семена Евсеевича не видела; за все эти два года, что они знали друг друга, Семен Евсеевич был добр к ней, а к детям он относился, как родной отец, и даже внимательнее иного отца. Но сегодня Любовь Васильевна не хотела, чтобы муж увидел Семена Евсеевича; она прибрала кухню и комнату, в доме должно быть чисто и ничего постороннего. А позже, завтра или послезавтра, она сама расскажет мужу всю правду, как она была. К счастью, Семен Евсеевич сегодня не явился. Иванов приблизился к жене, обнял ее и так стоял с нею не разлучаясь, чувствуя забытое и знакомое тепло любимого человека. Маленькая Настя вышла из дома и, посмотрев на отца, которого она не помнила, начала отталкивать его от матери, упершись руками в его ногу, а потом заплакала. Петрушка стоял молча возле отца с матерью, с отцовским мешком за плечами; обождав немного, он сказал: — Хватит вам, а то Настька плачет, она не понимает. Отец отошел от матери и взял к себе на руки Настю, плакавшую от страха. — Настька! — окликнул ее Петрушка. — Опомнись, — кому я говорю! Это отец наш, он нам родня!.. В доме отец умылся и сел за стол. Он вытянул ноги, закрыл глаза и почувствовал тихую радость в сердце и спокойное довольство. Война миновала. Тысячи верст исходили его ноги за эти годы, морщины усталости лежали на его лице, и глаза резала боль под закрытыми веками — они хотели теперь отдыха в сумраке или во тьме. Пока он сидел, вся его семья хлопотала в горнице и на кухне, готовя праздничное
ответ:ОСНОВНА ІДЕЯ БАРОКО- прославлення монархічного або релігійного правопорядку.
Барокове мистецтво багато в чому використовує здобутки Відродження, хоча тут не можна говорити про пряме наслідування. Діячі культури бароко по-новому опанували античну спадщину, зробивши спробу з’єднати її з християнством. Вони не відкинули ренесансний культ “сильної людини”, але намагалися поставити її на службу Богові. Якщо за епохи Середньовіччя митці спиралися на віру, а за доби Відродження – на розум, то митці бароко спробували примирити розум і віру, поєднати їх у намаганні осмислити складність світу і людини.
ОСНОВНА ТЕМА БАРОКО - відображення життя в контрастій різноманітності.
Проте культура бароко була не лише антитезою Відродження, вона продовжувала його певні тенденції на новому етапі розвитку. Митців цікавили античні сюжети, які вони вводили до реального контексту, привертала увагу ідея про внутрішнє багатство людини, невичерпні можливості її розуму та моральних якостей, приваблювала проблема свободи, що нелегко давалась героям творів ...
Деякі мистецтвознавці схильні вважати, що на подальший розвиток світової культури позитивно вплинули обидва напрями – бароко і класицизм, але вплив західноєвропейського бароко, що розквітло у ХVІІ ст., є унікальним.
Епоха бароко настала після глибокої духовної кризи, зумовленої Реформацією і розколом церков. Для цього стилю характерний своєрідний погляд на людину і світ - як на величезний театр, де кожний виконує свою роль. Людина прагне насолодитися кожною миттю короткого життя.
2- в італійській мові – означає “дивний, химерний”.
3- латинський термін "Ьагосо" - з логіки - висновок, який відзначається особливою складністю;
4- - французьке жаргонне слівце художніх майстерень, яке означає "розчиняти,
пом'якшувати контур".
Етимологія цього слова не з’ясована остаточно, можна припустити: бароко – справжня перлина у мистецтві, Яка стає гіршою від того, що має “дивну”, “неправильну” форму, навпаки, від цього вона стає ще красивішою, чарівнішою, привабливішою, бо вражає несподіваними гранями й дивовижними витворами фантазії.
Мистецтво бароко відзначається складністю, примхливістю, химерністю.
РИСИ БАРОКО:динамізм, парадна показовість, активність, агресивність, двоїстість сприйняття дійсності, почуття в стані афекту, мовний дуалізм та витонченість.
Воно не відтворює дійсність, не наслідує її , не віддзеркалює життя, а ніби перетворює його за своїми законами.
3. Західно - європейська культура XVII століття:
а) Живопис та архітектура епохи бароко.
Започаткована в Італії дана епоха пов'язана з певним поверненням до середньовічної культурної традиції. Відбувається реставрація впливу релігії на культуру.Рим стає резиденцією папи, центром католицизму. Тут будуються собори, подібні на розкішні палаци, будуються вілли. Саме в цю пору Рим одягається в оправу площ з фонтанами та обелісками, з колонадами і декоративними скульптурами німф та дріад. Мистецтво бароко - це мистецтво великих форм, грандіозного, декоративного єднання. Тут відбились уявлення про безмежність, багатоманітність і мінливість світу, інтерес до середовища, оточення людини, природної стихії. Творці бароко віддавали перевагу динамічному овалу перед спокійним колом, дрібному багатокутнику перед стихійним чотирикутником, ухилялися від створення прямих кутів.
СучаснийРим не можна уявити без овальної площі перед собором св. Петра, оточеної колонадою; без площі П'яцца дель Пополо, що завершується двома однаковими купольними храмами; без широких Іспанських сходів, які зигзагами підіймаються на пагорб до двобаштової церкви; без пишного водограю Треві; без численних блискучих католицьких церков.
Мать встретила их на крыльце дома; она опять отпросилась с работы, словно чувствовало ее сердце, что муж сегодня приедет. С завода она сначала зашла домой, чтобы потом пойти на вокзал. Она боялась — не явился ли домой Семен Евсеевич: он любит заходить иногда днем; у него есть такая привычка — являться среди дня и сидеть вместе с пятилетней Настей и Петрушкой. Правда, Семен Евсеевич никогда пустой не приходит, он всегда принесет что-нибудь для детей — конфет, или сахару, или белую булку, либо ордер на промтовары. Сама Любовь Васильевна ничего плохого от Семена Евсеевича не видела; за все эти два года, что они знали друг друга, Семен Евсеевич был добр к ней, а к детям он относился, как родной отец, и даже внимательнее иного отца. Но сегодня Любовь Васильевна не хотела, чтобы муж увидел Семена Евсеевича; она прибрала кухню и комнату, в доме должно быть чисто и ничего постороннего. А позже, завтра или послезавтра, она сама расскажет мужу всю правду, как она была. К счастью, Семен Евсеевич сегодня не явился. Иванов приблизился к жене, обнял ее и так стоял с нею не разлучаясь, чувствуя забытое и знакомое тепло любимого человека. Маленькая Настя вышла из дома и, посмотрев на отца, которого она не помнила, начала отталкивать его от матери, упершись руками в его ногу, а потом заплакала. Петрушка стоял молча возле отца с матерью, с отцовским мешком за плечами; обождав немного, он сказал: — Хватит вам, а то Настька плачет, она не понимает. Отец отошел от матери и взял к себе на руки Настю, плакавшую от страха. — Настька! — окликнул ее Петрушка. — Опомнись, — кому я говорю! Это отец наш, он нам родня!.. В доме отец умылся и сел за стол. Он вытянул ноги, закрыл глаза и почувствовал тихую радость в сердце и спокойное довольство. Война миновала. Тысячи верст исходили его ноги за эти годы, морщины усталости лежали на его лице, и глаза резала боль под закрытыми веками — они хотели теперь отдыха в сумраке или во тьме. Пока он сидел, вся его семья хлопотала в горнице и на кухне, готовя праздничное
ответ:ОСНОВНА ІДЕЯ БАРОКО- прославлення монархічного або релігійного правопорядку.
Барокове мистецтво багато в чому використовує здобутки Відродження, хоча тут не можна говорити про пряме наслідування. Діячі культури бароко по-новому опанували античну спадщину, зробивши спробу з’єднати її з християнством. Вони не відкинули ренесансний культ “сильної людини”, але намагалися поставити її на службу Богові. Якщо за епохи Середньовіччя митці спиралися на віру, а за доби Відродження – на розум, то митці бароко спробували примирити розум і віру, поєднати їх у намаганні осмислити складність світу і людини.
ОСНОВНА ТЕМА БАРОКО - відображення життя в контрастій різноманітності.
Проте культура бароко була не лише антитезою Відродження, вона продовжувала його певні тенденції на новому етапі розвитку. Митців цікавили античні сюжети, які вони вводили до реального контексту, привертала увагу ідея про внутрішнє багатство людини, невичерпні можливості її розуму та моральних якостей, приваблювала проблема свободи, що нелегко давалась героям творів ...
Деякі мистецтвознавці схильні вважати, що на подальший розвиток світової культури позитивно вплинули обидва напрями – бароко і класицизм, але вплив західноєвропейського бароко, що розквітло у ХVІІ ст., є унікальним.
Епоха бароко настала після глибокої духовної кризи, зумовленої Реформацією і розколом церков. Для цього стилю характерний своєрідний погляд на людину і світ - як на величезний театр, де кожний виконує свою роль. Людина прагне насолодитися кожною миттю короткого життя.
Походження слова «бароко» існують три версії:
1- від португальського вислову "рего 1е bагоkо" - "перлина неправильної форми";
2- в італійській мові – означає “дивний, химерний”.
3- латинський термін "Ьагосо" - з логіки - висновок, який відзначається особливою складністю;
4- - французьке жаргонне слівце художніх майстерень, яке означає "розчиняти,
пом'якшувати контур".
Етимологія цього слова не з’ясована остаточно, можна припустити: бароко – справжня перлина у мистецтві, Яка стає гіршою від того, що має “дивну”, “неправильну” форму, навпаки, від цього вона стає ще красивішою, чарівнішою, привабливішою, бо вражає несподіваними гранями й дивовижними витворами фантазії.
Мистецтво бароко відзначається складністю, примхливістю, химерністю.
РИСИ БАРОКО:динамізм, парадна показовість, активність, агресивність, двоїстість сприйняття дійсності, почуття в стані афекту, мовний дуалізм та витонченість.
Воно не відтворює дійсність, не наслідує її , не віддзеркалює життя, а ніби перетворює його за своїми законами.
3. Західно - європейська культура XVII століття:
а) Живопис та архітектура епохи бароко.
Започаткована в Італії дана епоха пов'язана з певним поверненням до середньовічної культурної традиції. Відбувається реставрація впливу релігії на культуру.Рим стає резиденцією папи, центром католицизму. Тут будуються собори, подібні на розкішні палаци, будуються вілли. Саме в цю пору Рим одягається в оправу площ з фонтанами та обелісками, з колонадами і декоративними скульптурами німф та дріад. Мистецтво бароко - це мистецтво великих форм, грандіозного, декоративного єднання. Тут відбились уявлення про безмежність, багатоманітність і мінливість світу, інтерес до середовища, оточення людини, природної стихії. Творці бароко віддавали перевагу динамічному овалу перед спокійним колом, дрібному багатокутнику перед стихійним чотирикутником, ухилялися від створення прямих кутів.
СучаснийРим не можна уявити без овальної площі перед собором св. Петра, оточеної колонадою; без площі П'яцца дель Пополо, що завершується двома однаковими купольними храмами; без широких Іспанських сходів, які зигзагами підіймаються на пагорб до двобаштової церкви; без пишного водограю Треві; без численних блискучих католицьких церков.
Объяснение: