Потому что любовь это вечное понятие, особенно любовь несчастная. в повести есть две стороны. с одной это безмятежно влюблённые молодые люди. их любовь чиста, бескорыстна, она затмевает всё. Друг для друга они бесценны. А с другой стороны это родители, решающие за своих детей, что будет лучше, насаждающие свою волю, отказывающиеся понимать самостоятельность своих чад. и тогда и сейчас существовали и существуют такие влюблённые и такие родители. все мы выросли из таких Ромео и Джульетт, когда первый раз влюбились. но всё равно, даже испытав на себе всю силу любви, продолжаем думать, что лучше для наших детей, считая себя взрослыми, умными и т.д. История любви несчастной (как правило первой) никогда не закончится. Шекспир написал произведение о жизни. поэтому события трагедии будут актуальны во все времена.
Образи Шимека та Бузі зазначені в романі Шолом-Алейхема «Пісня пісень», відомому творі єврейської літератури.
Шимек - головний
герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з Дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «пiздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу..."». Шимек прогадав, його щастя
вислизнуло від нього.
Объяснение:
Бузя спочатку маленька дівчинка. Бузя - це її скорочене ім'я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родинİ Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір'ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною.
Вона дуже сором'язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі.
А с другой стороны это родители, решающие за своих детей, что будет лучше, насаждающие свою волю, отказывающиеся понимать самостоятельность своих чад.
и тогда и сейчас существовали и существуют такие влюблённые и такие родители. все мы выросли из таких Ромео и Джульетт, когда первый раз влюбились. но всё равно, даже испытав на себе всю силу любви, продолжаем думать, что лучше для наших детей, считая себя взрослыми, умными и т.д.
История любви несчастной (как правило первой) никогда не закончится. Шекспир написал произведение о жизни. поэтому события трагедии будут актуальны во все времена.
Образи Шимека та Бузі зазначені в романі Шолом-Алейхема «Пісня пісень», відомому творі єврейської літератури.
Шимек - головний
герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з Дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «пiздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу..."». Шимек прогадав, його щастя
вислизнуло від нього.
Объяснение:
Бузя спочатку маленька дівчинка. Бузя - це її скорочене ім'я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родинİ Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір'ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною.
Вона дуже сором'язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі.