Справжнє ім'я чудового американського новеліста О. Генрі — Вільям Сідней Портер.
Письменника називають співцем долі маленької людини. У його творах немає визначних подій, його персонажі не є видатними особистостями або людьми, здатними на подвиг. Його герої — це звичайні люди, що діють у звичайних обставинах, з маленькими радощами та великим сумом. Вони добрі, але часто безпорадні в жорстокому світі, проте постійно намагаються хоч трішечки змінити своє сіре життя, зробити його кращим.
Великою увагою до маленької людини відзначається і новела «Останній листок». О. Генрі знайомить нас одразу з трьома непримітними людьми: двома художницями-початківцями Джонсі і Сью та старим художником-невдахою Берманом. Джонсі тяжко захворіла і вирішила, що помре, коли відлетить останній листок плюща за вікном. З кожним днем ставало все менше листків, з кожним днем наближалася до дівчини смерть. її подруга Сью про все розповіла Берману, і той, що все життя мріяв написати шедевр, здійснює свою заповітну мрію: малює листок плюща та чіпляє його на гілку. Це він робив у сильну негоду, тому застудився й помер. А Джонсі, яка думала, що відлетів останній листок, наблизивши до неї смерть, раптом побачила, що він все ще тримається. У дівчини прокинулася жага до життя, вона повірила в те, що одужає. І одужала завдяки шедевру старого Бермана. Так, цей невеличкий листок — справжній шедевр. Не з художньої точки зору, ні. У нього була вкладена любов до людини, віра в її сили, бажання добра. І людяність перемогла.
О. Генрі показав героїв із доброю душею, змушуючи нас пильно придивлятися до кожної людини, вчитися бути гуманним до всього, що оточує.
Доріане! Перш, ніж давати тобі поради, я хочу, щоб ти зрозумів, що з тобою трапилося і чому сталося саме так. Ти був напрочуд гарний зовні, щасливий, гармонійно розвинутий юнак з благородними помислами. Однак з дивних обставин ти перетворився на справжню потвору, бездушного егоїста, моральне чудовисько.
На жаль, пізно, але я міг би порадити тобі з більшою увагою ставитися до вибору друзів. Адже якби не поява у твоєму житті лорда Генрі з його проповідуванням ідей життя для насолоди, ти б отримав справжню насолоду від праці, творчості, кохання.
Тобі, мабуть, варто було б читати ті книжки, у яких понад усе підноситься цінність справжніх доброчинностей. Зокрема, якби ти більше уваги приділяв читанню Біблії, ти б не спричинив стільки зла близьким людям.
Якби у тебе був хороший наставник, якого я порадив би тобі неодмінно знайти, він був би для тебе прикладом для наслідування. Ти змінив би кардинальним чином своє ставлення до життя, присвятив би його творчості, пізнанню нового. Адже ти був здібною, навіть талановитою людиною і міг би досягти неабияких висот.
Я не впевнений, що тобі знадобляться мої поради, але, читаючи твій життєпис, я, власне, теж дещо зрозумів: "У наш час люди всьому знають ціну, але уяви не мають про справжні цінності."
Справжнє ім'я чудового американського новеліста О. Генрі — Вільям Сідней Портер.
Письменника називають співцем долі маленької людини. У його творах немає визначних подій, його персонажі не є видатними особистостями або людьми, здатними на подвиг. Його герої — це звичайні люди, що діють у звичайних обставинах, з маленькими радощами та великим сумом. Вони добрі, але часто безпорадні в жорстокому світі, проте постійно намагаються хоч трішечки змінити своє сіре життя, зробити його кращим.
Великою увагою до маленької людини відзначається і новела «Останній листок». О. Генрі знайомить нас одразу з трьома непримітними людьми: двома художницями-початківцями Джонсі і Сью та старим художником-невдахою Берманом. Джонсі тяжко захворіла і вирішила, що помре, коли відлетить останній листок плюща за вікном. З кожним днем ставало все менше листків, з кожним днем наближалася до дівчини смерть. її подруга Сью про все розповіла Берману, і той, що все життя мріяв написати шедевр, здійснює свою заповітну мрію: малює листок плюща та чіпляє його на гілку. Це він робив у сильну негоду, тому застудився й помер. А Джонсі, яка думала, що відлетів останній листок, наблизивши до неї смерть, раптом побачила, що він все ще тримається. У дівчини прокинулася жага до життя, вона повірила в те, що одужає. І одужала завдяки шедевру старого Бермана. Так, цей невеличкий листок — справжній шедевр. Не з художньої точки зору, ні. У нього була вкладена любов до людини, віра в її сили, бажання добра. І людяність перемогла.
О. Генрі показав героїв із доброю душею, змушуючи нас пильно придивлятися до кожної людини, вчитися бути гуманним до всього, що оточує.
Доріане! Перш, ніж давати тобі поради, я хочу, щоб ти зрозумів, що з тобою трапилося і чому сталося саме так. Ти був напрочуд гарний зовні, щасливий, гармонійно розвинутий юнак з благородними помислами. Однак з дивних обставин ти перетворився на справжню потвору, бездушного егоїста, моральне чудовисько.
На жаль, пізно, але я міг би порадити тобі з більшою увагою ставитися до вибору друзів. Адже якби не поява у твоєму житті лорда Генрі з його проповідуванням ідей життя для насолоди, ти б отримав справжню насолоду від праці, творчості, кохання.
Тобі, мабуть, варто було б читати ті книжки, у яких понад усе підноситься цінність справжніх доброчинностей. Зокрема, якби ти більше уваги приділяв читанню Біблії, ти б не спричинив стільки зла близьким людям.
Якби у тебе був хороший наставник, якого я порадив би тобі неодмінно знайти, він був би для тебе прикладом для наслідування. Ти змінив би кардинальним чином своє ставлення до життя, присвятив би його творчості, пізнанню нового. Адже ти був здібною, навіть талановитою людиною і міг би досягти неабияких висот.
Я не впевнений, що тобі знадобляться мої поради, але, читаючи твій життєпис, я, власне, теж дещо зрозумів: "У наш час люди всьому знають ціну, але уяви не мають про справжні цінності."