ответ: вечные образы - персонажи, которые получили многократное воплощение в искусстве разных стран, разных эпох и стали «знаками» культуры: прометей, дон жуан, гамлет, дон кихот, фауст и др. традиционно вечными образами считают мифологических, библейских, а также легендарных персонажей (наполеон, жанна дарк), если эти образы использовались в произведениях. нередко к «вечным образам» зачисляют и тех персонажей, чьи имена превратились на обобщающие названия определенных явлений, человеческих типов: плюшкин, манилов, каин.
дон кихот - один из известнейших «вечных образов». он имеет длинную толкования и переосмысление.
бессмысленными и смешными выглядят «подвиги» дон кихота, который видит мир таким, которым его изображали в рыцарских романах. корчма кажется ему замком, ветряные мельницы - великанами, а отара овец - вражеским войском. от героев рыцарских романов дон кихота отличает не только его комический вид. герой сервантеса хорошо сознает, что живое в «железные, подлые пор» и свою моральную обязанность он видит в том, чтобы возвратить миру утраченную справедливость. все свои силы он готов отдать людям, которые, как ему кажется, в его бескорыстной . и среди героев пор возрождение дон кихота отличает именно эта способность к действию, энтузиазм, с которым он отстаивает справедливость, хотя и усилие его часто бывают напрасными.
сервантес был большим гуманистом, ему близкие высокие идеалы ренессанса, но он жил и создавал в то время, как иллюзии относительно возрождения «золотых пор» таяли. в испании этот процесс происходил, возможно, мучительнее. тому роман о дон кихота - это и своеобразная переоценка ренессансных ценностей, которые не выдержали проверки временами. благородным мечтателям не удалось превратить мир. проза жизни возобладала над красивыми идеалами. в вильям шекспир показал это как трагедию, в испании сервантес изобразил это в смешном и печальном вместе с тем романе «дон кихот». сервантес не смеется над желанием своего героя действовать, он только показывает, что оторванность от жизни может свести на нет все усилия «идеалиста и энтузиаста». в конце романа побеждает здравый смысл: дон кихот отказывается от рыцарских романов и своих затей. но в памяти читателей навсегда остается герой, который старается «всем делать добро и никому не совершать зла».
образ дон кихота рано отделился от произведения и начал самостоятельную жизнь в произведениях других авторов. это началось еще в хvіі ст. испанские писатели лопе де вега, кальдерон, гонгора свои пьесы, используя многозначный образ дон кихота для раздумий над судьбой современной им испании.
об «дон кихота» писали гете и шиллер, а романтики первыми определили его как произведение глубокого и всеобъемлющего философского восприятия мира.
г. гоголь, работая над «мертвыми душами», ориентировался на этот роман. ф. достоевский называл его книгой, которая « человечеству по одной в несколько сотен лет».
вывод. вечные образы в является воплощением вечных ожиданий и стремлений человечества. они понять нашу причастность к прошлому и будущему, осознать те моральные ценности, которые оставили нам в наследство бывшие поколения.
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?
ответ: вечные образы - персонажи, которые получили многократное воплощение в искусстве разных стран, разных эпох и стали «знаками» культуры: прометей, дон жуан, гамлет, дон кихот, фауст и др. традиционно вечными образами считают мифологических, библейских, а также легендарных персонажей (наполеон, жанна дарк), если эти образы использовались в произведениях. нередко к «вечным образам» зачисляют и тех персонажей, чьи имена превратились на обобщающие названия определенных явлений, человеческих типов: плюшкин, манилов, каин.
дон кихот - один из известнейших «вечных образов». он имеет длинную толкования и переосмысление.
бессмысленными и смешными выглядят «подвиги» дон кихота, который видит мир таким, которым его изображали в рыцарских романах. корчма кажется ему замком, ветряные мельницы - великанами, а отара овец - вражеским войском. от героев рыцарских романов дон кихота отличает не только его комический вид. герой сервантеса хорошо сознает, что живое в «железные, подлые пор» и свою моральную обязанность он видит в том, чтобы возвратить миру утраченную справедливость. все свои силы он готов отдать людям, которые, как ему кажется, в его бескорыстной . и среди героев пор возрождение дон кихота отличает именно эта способность к действию, энтузиазм, с которым он отстаивает справедливость, хотя и усилие его часто бывают напрасными.
сервантес был большим гуманистом, ему близкие высокие идеалы ренессанса, но он жил и создавал в то время, как иллюзии относительно возрождения «золотых пор» таяли. в испании этот процесс происходил, возможно, мучительнее. тому роман о дон кихота - это и своеобразная переоценка ренессансных ценностей, которые не выдержали проверки временами. благородным мечтателям не удалось превратить мир. проза жизни возобладала над красивыми идеалами. в вильям шекспир показал это как трагедию, в испании сервантес изобразил это в смешном и печальном вместе с тем романе «дон кихот». сервантес не смеется над желанием своего героя действовать, он только показывает, что оторванность от жизни может свести на нет все усилия «идеалиста и энтузиаста». в конце романа побеждает здравый смысл: дон кихот отказывается от рыцарских романов и своих затей. но в памяти читателей навсегда остается герой, который старается «всем делать добро и никому не совершать зла».
образ дон кихота рано отделился от произведения и начал самостоятельную жизнь в произведениях других авторов. это началось еще в хvіі ст. испанские писатели лопе де вега, кальдерон, гонгора свои пьесы, используя многозначный образ дон кихота для раздумий над судьбой современной им испании.
об «дон кихота» писали гете и шиллер, а романтики первыми определили его как произведение глубокого и всеобъемлющего философского восприятия мира.
г. гоголь, работая над «мертвыми душами», ориентировался на этот роман. ф. достоевский называл его книгой, которая « человечеству по одной в несколько сотен лет».
вывод. вечные образы в является воплощением вечных ожиданий и стремлений человечества. они понять нашу причастность к прошлому и будущему, осознать те моральные ценности, которые оставили нам в наследство бывшие поколения.
объяснение:
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?