Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс, адже павук – символ зв”язку між світами, між часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.
Объяснение:
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс, адже павук – символ зв”язку між світами, між часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.
Ж. Б. Мольер написал более тридцати комедий. В них он высмеж
ханжество, лицемерие, тупость и легкомыслие, дворянскую спесь и
чванливость французских буржуа. В своей комедии "Мещанин во дворянстве"
он обратился к актуальной в то время проблеме: обнищанию аристократов и
проникновению их в среду зажиточных буржуа, стремящихся за большие
деньги купить дворянский титул. Как мы знаем, Мольер всегда следовал
своему принципу "исправлять людей, развлекая их". Вот и постарался
великий комедиограф в своем произведении высмеять мещанина Журдена,
одержимого идеей стать дворянином, то есть тем, кем тот не мог быть ни
по происхождению, ни по воспитанию.
С первой минуты знакомства с
персонажами комедии становится ясно, что всю силу своего таланта Мольер
направил именно на то, чтобы показать глупость затеи в общем-то честного
человека, стремящегося отдать свой капитал всего лишь за дворянский
титул. Иначе не назовешь его затею, как помешательством. Именно об этом и
говорит учитель музыки, верно подметив одержимость своего хозяина:
"Господин Журден с его помешательством на дворянстве и на светском
обхождении — это для нас просто клад".
Как же смешон Журден в
некоторых признаниях относительно своего обучения: "Я и не подозревал,
что вот уже более сорока лет разговариваю прозой". Но не только смешно
слышать признание в собственном невежестве этого немолодого человека,
своим трудом добывавшего капитал, глупость неглупого человека — вот то,
что заставляет досадовать нас, современных читателей. Ведь он в
точности, знает, как потрачена каждая копейка, в уме держит сложные
расчеты, связанные с исчислением долгов графа Доранта. Глупость его
заключается еще и в том, что он не может постичь своим умом: быть
похожим на дворянина только внешне — не значит соответствовать своему
идеалу. Именно поэтому он очень смешон в красных бархатных штанах,
зеленом камзоле, в узких чулках со спущенными петлями и тесных башмаках.
Буквально ощущаешь его неудобства, читая комедию. Драматург дает нам
возможность.