- Что стряслось? — спросил его брат, вбегая в комнату.- Эврика! — продолжал кричать Димка, крутясь на стуле и размахивая руками.- Да что с тобой? — переспросил Сергей, останавливая крутящийся вместе с братом стул.- Я нашел реальный наши выходные от скуки!- Не понял…- Смотри сюда! — Дмитрий ткнул пальцем в экран компьютера.- И что?- Что, что? Ты видишь сколько объявлений с темой «Отдам пианино за самовывоз»?- Вижу, но все равно не понимаю, к чему ты это?- Ох, ну ты и тумкалка, хоть и старший…- Погоди… Ты хочешь сказать… — Серега замолчал и с удивлением посмотрел на брата.- Именно братишка, именно! Вот сам подумай. Раньше все сплошь и рядом осваивали музыкальные инструменты, модно так было отдавать детей учиться музыке. Помнишь и наша мама меня чуть в класс сольфеджио не упекла, еле отмахался… — Ну? Это я помню. Только вот не понял пока, как эти объявления наши пропащие зимние выходные.- Ну ты что, до сих пор не допетрил? — Нет…- Помнишь фильм недавно смотрели старый, «Осенний марафон» называется. Там главный герой в пианино спрятал от жены подаренную любовницей куртку… Так вот, внутри любого из отдаваемых даром музыкальных инструментов, теоретически может быть запрятано и забыто что либо ценное!- Гениально! Но куда мы их будем вывозить?- Да это впринципе не важно, хошь в детдом, хошь в школу какую нибудь…- Да не… У них есть наверняка свои.- Хошь на свалку…- Да мы запаримся эти свалки искать, и не гуманно это вовсе, хорошую вещь выкидывать.- Тогда в деревню, на дрова..- Во, вот это уже теплее.- Заметано! Переписывай телефоны, послезавтра опробуем новый метод кладоискательства. Тем более, что «Газель» у нас своя и никого больше привлекать не надо, разве что пару грузчиков из числа местного «бомонда». Прикинув, что в кузов машины влезет четыре стандартных пианино, они отобрали несколько объявлений в своем и прилегающих к нему районах. Обзвонив хозяев и убедившись в актуальности предложения, Дима и Серега, в субботу отправились по адресам. Первые два забрали с нижних этажей сами не прибегая к местных вокантно болтающихся около продмагазина граждан. Со второй парочкой, которые находились на восьмом и шестнадцатом этажах, пришлось повозиться. За бутылку водки подключили к процессу двух алкогольных чревоугодников. В грузовые лифты, как они не бились, ценные инструменты отказались влезать. Когда тащили с шестнадцатого, и вовсе чуть не бросили свою затею, так как тяжелое пианино, на седьмом этаже, выскользнуло из рук пахнущих перегаром ребят и отдавило Диме ногу, а Сереге прищемило локоть. Загрузив, наконец, все в кузов, двинули в деревню к тете Вале.- Ты знаешь братишка, я сейчас себя ощущаю Остапом Бендером, — сказал Димка.- А я себя ощущаю ишаком, — съязвил Сергей, потирая ушибленный локоть.- Ладно тебе, не гунди, представь только, что в одном из этих гробов, давным давно, какой-нибудь старикашка запрятал шкатулочку с драгоценностями…- Ага, мечтай больше… И как я лошара, повелся на эту авантюру? Короче, если вопреки твоему убеждению, мы ничего в них не найдем, то один инструмент ты обратно домой потащишь.- Зачем это?- Мамину мечту воплощать… Учиться играть на пианино будешь.- Серег, остынь, я и не обещал, что именно в этих спрятан клад. В остальных по-любому что-то должно быть.- В каких остальных?- Ну в тех, на сайте, там их сотни!- Э нет! Если в этих пусто — то я потом пасс и больше не участвую.- Ну и зря. Оставшуюся дорогу до дома тети Вали братья ехали в тишине.Выгрузив музыкальные инструменты в огороде, «джентльмены удачи» принялись курочить лакированные детали.- Пустой, — охнул Сергей.- А у меня кое-что есть, — воскликнул брат, доставая детскую металлическую с синим цветочком на конце заколку для волос, — Вот видишь, уже теплее, что-то да есть!- Дурик, — сказал Серый и приступил к очередному пианино. Доски сложили аккуратненько у сарая, а вот черно-белые клавиши разлетелись, казалось по всему участку. Димон задумчиво крутил в руках найденную заколку, а Сергей ворчал:- Да а… Классно провели выходной, можно даже сказать культурно! На водку потратились, бензин спалили.- Зато время убили. Братух, может на следующей неделе повторим? — с надеждой в голосе спросил Димон.- Ни за что! — чеканя каждое слово, отрезал Сергей. Пушистый снег плавно опускался на землю, скрывая под собой бело-черные клавиши.- Еще и от тетки влетит за огород, — добавил старший брат.— По весне… — тихо сказал Димка.
Завдяки старанням Видавництва Старого Лева повернулась у продаж всесвітньо відома книга Діани Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула». Але тепер видання вдягнуло нову яскраву обкладинку від творчої майстерні «Аґрафка». Вперше книга побачила світ у далекому 1986 році, але й дотепер продовжує дивувати маленьких і великих читачів своїм запальним сюжетом. І вогняний демон на новій обкладинці – яскраве тому підтвердження.
Магічні перевтілення, зачаровані принци, чарівники, які нібито поїдають серця юних дівчат й укладають угоди з вогняними демонами і…капелюшки! Історія про найстаршу сестру, котрій за казковими законами має завжди не щастити, адже народитися найстаршим із трьох дітей — неабияке безталання. Однак справжня дружба, хоробре серце і трішки щирих почуттів можуть творити дива.
Життя 18-річної капелюшниці Софі Хаттер перевернулось із ніг на голову після зустрічі з Відьмою Пустирищ, яка наклала на неї лихе закляття й обернула старезною бабусею. Дівчина змушена покинути свою звичну капелюшну крамничку, де вона порядкувала разом із мачухою, й вирушити на пошуки щастя. Після виснажливої мандрівки дівчина натрапила на Мандрівний замок Хаула, який бродив поза містом і наганяв страх на всю округу. Софі пробирається всередину замку й випадково укладає угоду з вогняним демоном Кальцифером, який живе в каміні, рухає замок і насправді є доволі милим духом. На шляху до звільнення від закляття Софі доведеться розгадати багато загадок та пройти численні перешкоди, найдошкульнішою з яких є, мабуть, нестерпний характер чарівника Хаула. Але навіть егоїстичні й самозакохані чарівники глибоко в душі бувають добрими і благородними.
Книжка Діани Джонс читається легко і з насолодою, ця мила історія про життя в магічному обрамленні буде цікавою як дітям, так і їх дорослим татусям і матусям. А колоритний український переклад від Андрія Поритка тонким гумором, перетворить смакування книги на суцільне задоволення.
Відповідь Хаула була напрочуд ввічлива і пишномовна. Він сказав: «Ні».
Ви страшенно влізлива, жахливо властолюбна, до огидного охайна стара пані. Тримайте себе в руках.
— Невгамовна стара дурепа, норовлива Софі, — сказав Хаул. — Чи правильно я припускаю, що ви повертали ручку на дверях чорним донизу і потикали туди свого довгого носа?
— Тільки палець, — з гідністю відповіла Софі.
Чудово, що в книзі немає повністю ідеальних героїв, як це часто трапляється у казках. Якщо хтось із персонажів має певні цілі або наміри, зовсім не обов’язково, що вони будуть втілені в життя. Дрібні недоліки в образі кожного героя наближають історію до реального життя, допомагають маленьким читачам зрозуміти, що насправді немає чіткого поділу між добром і злом, і все залежить від нашого власного вибору.
Пані Джонс досить хвацько закрутила сюжет, тож інтрига зберігається протягом усієї книги. Це справжнісінький казковий детектив, тому стережіться – кінець має збити вас із пантелику. Книгу не можна «ковтати» за один вечір, хоч як би не хотілося це зробити. Вона призначена для повільного смакування, сторінка за сторінкою. Тож пропонуємо вам якнайшвидше відчинити двері Мандрівного Замку й з головою поринути у хитросплетіння сюжету.
а… Классно провели выходной, можно даже сказать культурно! На водку потратились, бензин спалили.- Зато время убили. Братух, может на следующей неделе повторим? — с надеждой в голосе спросил Димон.- Ни за что! — чеканя каждое слово, отрезал Сергей. Пушистый снег плавно опускался на землю, скрывая под собой бело-черные клавиши.- Еще и от тетки влетит за огород, — добавил старший брат.— По весне… — тихо сказал Димка.
Завдяки старанням Видавництва Старого Лева повернулась у продаж всесвітньо відома книга Діани Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула». Але тепер видання вдягнуло нову яскраву обкладинку від творчої майстерні «Аґрафка». Вперше книга побачила світ у далекому 1986 році, але й дотепер продовжує дивувати маленьких і великих читачів своїм запальним сюжетом. І вогняний демон на новій обкладинці – яскраве тому підтвердження.
Магічні перевтілення, зачаровані принци, чарівники, які нібито поїдають серця юних дівчат й укладають угоди з вогняними демонами і…капелюшки! Історія про найстаршу сестру, котрій за казковими законами має завжди не щастити, адже народитися найстаршим із трьох дітей — неабияке безталання. Однак справжня дружба, хоробре серце і трішки щирих почуттів можуть творити дива.
Життя 18-річної капелюшниці Софі Хаттер перевернулось із ніг на голову після зустрічі з Відьмою Пустирищ, яка наклала на неї лихе закляття й обернула старезною бабусею. Дівчина змушена покинути свою звичну капелюшну крамничку, де вона порядкувала разом із мачухою, й вирушити на пошуки щастя. Після виснажливої мандрівки дівчина натрапила на Мандрівний замок Хаула, який бродив поза містом і наганяв страх на всю округу. Софі пробирається всередину замку й випадково укладає угоду з вогняним демоном Кальцифером, який живе в каміні, рухає замок і насправді є доволі милим духом. На шляху до звільнення від закляття Софі доведеться розгадати багато загадок та пройти численні перешкоди, найдошкульнішою з яких є, мабуть, нестерпний характер чарівника Хаула. Але навіть егоїстичні й самозакохані чарівники глибоко в душі бувають добрими і благородними.
Книжка Діани Джонс читається легко і з насолодою, ця мила історія про життя в магічному обрамленні буде цікавою як дітям, так і їх дорослим татусям і матусям. А колоритний український переклад від Андрія Поритка тонким гумором, перетворить смакування книги на суцільне задоволення.
Відповідь Хаула була напрочуд ввічлива і пишномовна. Він сказав: «Ні».
Ви страшенно влізлива, жахливо властолюбна, до огидного охайна стара пані. Тримайте себе в руках.
— Невгамовна стара дурепа, норовлива Софі, — сказав Хаул. — Чи правильно я припускаю, що ви повертали ручку на дверях чорним донизу і потикали туди свого довгого носа?
— Тільки палець, — з гідністю відповіла Софі.
Чудово, що в книзі немає повністю ідеальних героїв, як це часто трапляється у казках. Якщо хтось із персонажів має певні цілі або наміри, зовсім не обов’язково, що вони будуть втілені в життя. Дрібні недоліки в образі кожного героя наближають історію до реального життя, допомагають маленьким читачам зрозуміти, що насправді немає чіткого поділу між добром і злом, і все залежить від нашого власного вибору.
Пані Джонс досить хвацько закрутила сюжет, тож інтрига зберігається протягом усієї книги. Це справжнісінький казковий детектив, тому стережіться – кінець має збити вас із пантелику. Книгу не можна «ковтати» за один вечір, хоч як би не хотілося це зробити. Вона призначена для повільного смакування, сторінка за сторінкою. Тож пропонуємо вам якнайшвидше відчинити двері Мандрівного Замку й з головою поринути у хитросплетіння сюжету.
Объяснение: