Автор эту повесть посвятил памяти своей матери и здесь он пишет о том, как ему с мамой жилось на Урале, куда их эвакуировали из Москвы во время ВОВ. Отец был на фронте и они не только не виделись два с половиной года, а вообще не имели о нем вестей. Однако однажды пришло письмо, в котором сообщалось, что отец пропал безвести, но маме сын(ему тогда было 11 лет) его не показал и вместе с другом Олегом написал другое письмо, будто отец попал в партизанский отряд, откуда письма не могут дойти до адресата.Затем пришло письмо от сослуживца отца с известием, что отец погиб, сын и этого письма не показал маме. Но кончается повесть тем, что в конце-концов пришло письмо от самого отца с подробным рассказом о его жизни на фронте. Оказывается, он был ранен, попал в плен, бежал, лежал в госпитале, а потом снова вернулся на фронт.
Кожна людина відкриває для себе свою скарбничку,свою збірку поезій. З кожним днем вона пізнає для себе щось нове! З кожним героєм вона поринає у свій світ- світ мрії ,світ фантазії. Людина захоплюєтся читанням поезій. Дейяких, поезія надихає на створення своєї якоїсь розповіді, інших на шалені вчинки. Діти більш полюбляють читати пригодницькі твори можливо тому що вони в деяких моментах пізнають себе. Підлітки читають більш про кохання їм хочется романтики. Дорослі читають більш детективі. Кожна людина обирає те що їй по душі більше всього. Книга це - храм знань)
З кожним днем вона пізнає для себе щось нове! З кожним героєм вона поринає у свій світ- світ мрії ,світ фантазії. Людина захоплюєтся читанням поезій. Дейяких, поезія надихає на створення своєї якоїсь розповіді, інших на шалені вчинки. Діти більш полюбляють читати пригодницькі твори можливо тому що вони в деяких моментах пізнають себе. Підлітки читають більш про кохання їм хочется романтики. Дорослі читають більш детективі. Кожна людина обирає те що їй по душі більше всього. Книга це - храм знань)