Своим появление картина «Портрет сказителя былин» кисти И.Н. Крамского обязана народничеству. Это течение возродило в высших слоях общества интерес к родной культуре, фольклору, корням земли русской. Многие художники писали портрет мастерового Василия Щеголёнка, который славился феноменальной памятью и умением рассказывать былины. Перемежая ремесло с фольклором, он стал очень популярен среди писателей, режиссеров, художников. Его колоритная и богатая натура словно просилась на холст.
Портрет Крамского показывает нам простого, нелегкой судьбы человека. Световой акцент, сделанный в манере портретиста на лице, позволяет всмотреться в высокий мудрый лоб, изрезанный морщинами, грустные глаза, седины волос и бороды. Взгляд сказителя обращен куда-то вглубь, губы сомкнуты, и кажется, что он вспоминает фрагмент бесконечной летописи веков. Зипун мастера стар и потерт. Именно в таком он работал в своей сапожной мастерской, рассказывая подмастерьям и ожидающим клиентам былины да сказки. Где-то там, за нижним краем картины, натруженные руки, что кропотливо и монотонно выполняли работу.
Художник не стал приукрашивать портрет. Сказитель его получился живым, существующим в реальности человеком. Теплая коричневая гамма картины подчеркивают связь сказителя с землей, из которой произрастает его талант. Эта связь нерушима. Мастер не сменил ремесло на сцену, хотя и приглашался десятки раз. Мудрость, труд, любовь к людям и родной земле навечно вплелись в его образ.
Портрет великого живописца прославляет талант. Талант художника, талант сказителя. Талант зрителя, что сумеет разглядеть в образе простого и умного человека суть русской души.
Катерина – центральний образ поеми, образ жінки-страдниці, яка уособлює нещасливу долю багатьох дівчат, що за словами поета «кохалися з москалями». Ставлення до Катерини може бути і негативним, і позитивним, залежно з якого боку подивитись на її вчинки. Звичайно, її можна засуджувати за те, що покохала москалика, який обезчестив її, зганьбив дівочу честь і підступно покинув, обіцяючи повернутися. Також Катерину можна засуджувати за те, що вона не слухала своїх батьків, рідних людей, які ніколи поганого своїй дочці не хочуть і цим самим порушила одну із головних Божих Заповідей, виконання якої забезпечує довге і щасливе життя. Але Катерина, оскільки була доброю, довірливою і чесною дівчиною, так щиро полюбила москаля, не підозрюючи його не дотримання слова, підступність і брутальність. Катря гідно вислухала і виконала вирок батьків, які відцуралися від неї, хоча і не мали більше дітей. Також її можна зрозуміти тому, що всі її діла були плодами любові і вона достойно виконувала роль матері, хоча ця радісна для багатьох жінок подія була для неї тягарем, з яким вона мала змиритися на все життя. Катерина піклується за свою дитину, зичивши 1 шеляг у чумаків для медяника для сина. За ради своєї дитини, при зустрічі зі зрадником-батьком ладна стати наймичкою лише, щоб він прийняв сина і не псував йому долю. Адже краще бути сиротою, а не сином-безбатченком. Оскільки поема написана в романтичному стилі і від Катерини відцурався весь світ починаючи від батьків і рідного села і закінчуючи глузливими промовами москалів – вона обирає для себе втечу : топиться у ставку знесилена від страшних душевних мук, плачу, ворожінь і принижень.
Проблема Катерини актуальна і в наш час, адже і в сьогоднішньому суспільстві знаходяться такі «москалики», які вміють лише улесливо говорити гарні слова, а потім не відповідають за свої вчинки. Проте, можливо, сьогодні Катерина не була б так суворо покарана від батьків, а вони б поділили її горе.
Своим появление картина «Портрет сказителя былин» кисти И.Н. Крамского обязана народничеству. Это течение возродило в высших слоях общества интерес к родной культуре, фольклору, корням земли русской. Многие художники писали портрет мастерового Василия Щеголёнка, который славился феноменальной памятью и умением рассказывать былины. Перемежая ремесло с фольклором, он стал очень популярен среди писателей, режиссеров, художников. Его колоритная и богатая натура словно просилась на холст.
Портрет Крамского показывает нам простого, нелегкой судьбы человека. Световой акцент, сделанный в манере портретиста на лице, позволяет всмотреться в высокий мудрый лоб, изрезанный морщинами, грустные глаза, седины волос и бороды. Взгляд сказителя обращен куда-то вглубь, губы сомкнуты, и кажется, что он вспоминает фрагмент бесконечной летописи веков. Зипун мастера стар и потерт. Именно в таком он работал в своей сапожной мастерской, рассказывая подмастерьям и ожидающим клиентам былины да сказки. Где-то там, за нижним краем картины, натруженные руки, что кропотливо и монотонно выполняли работу.
Художник не стал приукрашивать портрет. Сказитель его получился живым, существующим в реальности человеком. Теплая коричневая гамма картины подчеркивают связь сказителя с землей, из которой произрастает его талант. Эта связь нерушима. Мастер не сменил ремесло на сцену, хотя и приглашался десятки раз. Мудрость, труд, любовь к людям и родной земле навечно вплелись в его образ.
Портрет великого живописца прославляет талант. Талант художника, талант сказителя. Талант зрителя, что сумеет разглядеть в образе простого и умного человека суть русской души.
Катерина – центральний образ поеми, образ жінки-страдниці, яка уособлює нещасливу долю багатьох дівчат, що за словами поета «кохалися з москалями». Ставлення до Катерини може бути і негативним, і позитивним, залежно з якого боку подивитись на її вчинки. Звичайно, її можна засуджувати за те, що покохала москалика, який обезчестив її, зганьбив дівочу честь і підступно покинув, обіцяючи повернутися. Також Катерину можна засуджувати за те, що вона не слухала своїх батьків, рідних людей, які ніколи поганого своїй дочці не хочуть і цим самим порушила одну із головних Божих Заповідей, виконання якої забезпечує довге і щасливе життя. Але Катерина, оскільки була доброю, довірливою і чесною дівчиною, так щиро полюбила москаля, не підозрюючи його не дотримання слова, підступність і брутальність. Катря гідно вислухала і виконала вирок батьків, які відцуралися від неї, хоча і не мали більше дітей. Також її можна зрозуміти тому, що всі її діла були плодами любові і вона достойно виконувала роль матері, хоча ця радісна для багатьох жінок подія була для неї тягарем, з яким вона мала змиритися на все життя. Катерина піклується за свою дитину, зичивши 1 шеляг у чумаків для медяника для сина. За ради своєї дитини, при зустрічі зі зрадником-батьком ладна стати наймичкою лише, щоб він прийняв сина і не псував йому долю. Адже краще бути сиротою, а не сином-безбатченком. Оскільки поема написана в романтичному стилі і від Катерини відцурався весь світ починаючи від батьків і рідного села і закінчуючи глузливими промовами москалів – вона обирає для себе втечу : топиться у ставку знесилена від страшних душевних мук, плачу, ворожінь і принижень.
Проблема Катерини актуальна і в наш час, адже і в сьогоднішньому суспільстві знаходяться такі «москалики», які вміють лише улесливо говорити гарні слова, а потім не відповідають за свої вчинки. Проте, можливо, сьогодні Катерина не була б так суворо покарана від батьків, а вони б поділили її горе.
Объяснение: