На мой взгляд, "Денискины рассказы" Виктора Драгунского - уникальный вневременной и вневозрастной сборник произведений о жизни, о людях, о любви ко всему живому и не только. Но сборником называть его не совсем правильно, потому что в те вариации, которые предлагаются нам современными издателями, входят рассказы из разных сборников, созданных и вышедших в середине века: "Он живой и светится" (1961), "Расскажите мне про Сингапур" (1961), "Человек с голубым лицом" (1963), "Старый мореход" (1964). Всего Виктор Драгунский написал около 90 рассказов о веселом и неунывающем мальчике Денисе Кораблёве. Повествование в рассказах ведется от лица Дениса Кораблёва, ученика младших классов (начальный возраст - 6-7 лет, первый класс, но в ряде рассказов Денис Кораблёв вспоминает свое детство). Такой описания событий и мыслей героя делает рассказы понятными и интересными для маленьких читателей, не остающихся равнодушными к герою и ко всему, что с ним происходит. И при совместном со взрослым прочтении и осмыслении рассказов они могут ребенку приобрести полезный жизненный опыт, опыт совершения поступков пусть и маленького, но Настоящего Человека Дениса Кораблёва. Не претендуя на истину в последней инстанции, опишу свои впечатления о ряде рассказов, а также их "полезность" для взрослого и ребенка. Рассказ "Заколдованная буква". Это мой любимый рассказ и первый из рассказов Виктора Драгунского, который я прочитала (а возможно, мне прочитали). Для меня проблемы речевого развития ребенка являются профессиональными, поэтому этот рассказ полезен мне и с профессиональной точки зрения. Автор в рассказе показывает, как смешно звучит неправильное произношение слов, что можно обидеть человека, если над ним смеяться. Но для читающего ребенка важным будет и тот невероятный юмор, с которым описано произношение трех друзей - Дениса, Мишки и Алёнки - такого простого трудного слова "шишки". Рассказ "Он живой и светится". Невероятно трогательный рассказ, в котором Денис учит нас, взрослых, а также детей определять истинные ценности - "Ведь он живой! И светится!" Рассказ "Слава Ивана Козловского". Здесь непригладным выглядит образ педагога Бориса Сергеевича, который сначала не сумел донести до детей особенности исполнительского искусства (поставил "тройку"), не принял исполнительскую манеру Дениса и сделал неэтичный выпад по поводу ребенка маме Дениса, отказав ему в славе Ивана Козловского. Рассказ "Одна капля убивает лошадь" - о том, как ребенок проникся желанием сберечь здоровье курящего папы. Через внутренний монолог и смелый поступок мальчика (укоротил папиросы со стороны табака) мы видим его невероятно трогательную любовь к родителям и понимание их (глаза злящейся мамы сравниваются с кыжовником). Рассказ "Красный шарик в синем небе". И снова Денис учит нас всех. Учит ценить чужую свободу (чувствует, как шарик тянет за ниточку потому что хочет улететь). Учит дарить радость окружающим, поэтому Аленка в конце говорит, что, если бы могла, снова дала бы ему шарик, чтобы Денис отпустил его. Рассказ "Кот в сапогах" - о радости творчества и фантазии. И труды будут вознаграждены - как Денис получил приз за лучший костюм и, конечно, поделился им с Мишкой. Говорить о рассказах Драгунского можно бесконечно - настолько они неисчерпаемы, разнообразны и интересны. И всех их объединяет добрый юмор, хорошие поступки и любовь.
ответ:кщо познайомитись з біографіями хоча б деяких митців, одразу розумієш: що об’єднує чи не усіх діячів мистецтва — не доля і не внутрішній світ. Насправді, люди мистецтва дуже рідко бувають гармонійними внутрішні й у спілкуванні. Можливо, саме це внутрішнє напруження і стає поштовхом до творчості, до розвитку, до самовдосконалення. Бувають письменники, які пишуть настільки досконалі твори, що їм можна дозволяти собі певні диватсттва: внутрішню суперечливість, людські слабкості. Бувають такі люди, що мають не одну їхню вдачу, насправді героїчне життя (не високими вчинками, а повсякденною силою духу) цим людям можна вибачити якісь невдачі у професійному житті. Бувають люди, які до глибини душі вражають і своїми діями, і своїм внутрішнім світом. Саме такою видається мені Леся Українка.
Хтось із тогочасних українських письменників сказав, що в українській літературі того періоду є тільки один справжній чоловік — і це Леся Українка. Як будь-якому жарті, у цій фразі є тільки частка жарту. Усе ж інше — правда. Л.Українка своїм життєвим шляхом і своєю творчістю с тезу про «слабкість». Не легко знайти в українській і світовій літературі приклад такої сили духу, яку мала ця жінка. Я досі дивуюся, як цій людині вдалося сумістити нежіно вдачу, справжню жіночність (принаймні із текстів та фотознімків судячи) по при талант.
І Леся Українка, видатна українська поетеса, із дитинства мріяла стати …піаністкою. Вона бачила у музиці усе своє життя. Але музика стала для нею недосяжною. Маючи важку хворобу, яка переслідувала авторку ледь не з дитинства. Напевно, втратити мрію — вже достатній привід зламатися і зневіритись. Чи привід шукати далі, удосконалюватись, боротись? Це та ситуація, коли особистий вибір людини зрештою, що до того, чи зневірилася б у житті ця молода дівчина, чи продовжила б шукати?) приніс неоціненно багато у культуру цілого народу. Музика була життям молодої дівчини. Коли мрія стала недосяжною, життя стало музикою.
Іноді, читаючи вірші Лесі Українки, особливо це стосується любовної та пейзажної лірики, мені вчуваються внутрішні мелодії текстів… насправді тексти звучать не тільки в звичайному розумінні поетичної ритміки, а й звучать іншою мелодією, дійсно схожою на справжні ноти.
Не тільки краса лірики, не тільки сила духу письменниці робить її гідною письменницею. Хоча й цього було б більш ніж достатньо. Леся Українка — людина Пересічної освіченості. Вона чи не перша вивела українську літературу за межі національного контексту: вона переспівала у своїх творах мотиви європейської літератури (зокрема образ Дон Жуана). Але переспівала на свій лад. Леся Українка перша заговорила про особливе місце жінки, особливу роль жінки, право жінки. На творчість, на самореалізанію, на силу. Особливо ж зреалізувала це право на силу так, як, мабуть, ніхто до неї і довгі роки не згадував.Увесь життєвий й творчий шлях Лесі Українки видається мені втіленням якоїсь неземної жіночної сили — сили слова, музики, людського духу. Сили боротися, не здаватися, сили боротися мудро, а не жорстоко. Сили боротися не тільки з ворогом, а й із внутрішньою слабкістю. Своєю ж.
Творчий спадок Лесі Українки неоціненний: філософська, соціальна, пейзажна, інтимна лірика, драми, переклади… Але мені здається, письменниця залишила ще одну спадщину, окрім творчої, яку не всі помічають, не всі говорять про неї, і не спадщина власного прикладу, власної мудрості. Коли жінка стає сильною, вбачаючи всю красу і ніжність жінки. Або навіть не «стає сильною», бо це якось особово, а робить себе сильною.
І проблеми, поставлені авторкою у її творчості, є вічними й глибинними. Кожен повинен знайти відповідь для себе. Питання, як виховати у собі внутрішню силу - так само вічне. Його так само кожен має вирішити для себе сам. Але життєвий шлях Лесі Українки — неоціненний приклад вирішення цього питання.
Сподобався твір? Збережи в закладках - » Жінка як сильна стать: життя і творчість Лесі Українки. Це не складно, зате не втратиш!
Но сборником называть его не совсем правильно, потому что в те вариации, которые предлагаются нам современными издателями, входят рассказы из разных сборников, созданных и вышедших в середине века: "Он живой и светится" (1961), "Расскажите мне про Сингапур" (1961), "Человек с голубым лицом" (1963), "Старый мореход" (1964). Всего Виктор Драгунский написал около 90 рассказов о веселом и неунывающем мальчике Денисе Кораблёве.
Повествование в рассказах ведется от лица Дениса Кораблёва, ученика младших классов (начальный возраст - 6-7 лет, первый класс, но в ряде рассказов Денис Кораблёв вспоминает свое детство). Такой описания событий и мыслей героя делает рассказы понятными и интересными для маленьких читателей, не остающихся равнодушными к герою и ко всему, что с ним происходит. И при совместном со взрослым прочтении и осмыслении рассказов они могут ребенку приобрести полезный жизненный опыт, опыт совершения поступков пусть и маленького, но Настоящего Человека Дениса Кораблёва.
Не претендуя на истину в последней инстанции, опишу свои впечатления о ряде рассказов, а также их "полезность" для взрослого и ребенка.
Рассказ "Заколдованная буква". Это мой любимый рассказ и первый из рассказов Виктора Драгунского, который я прочитала (а возможно, мне прочитали). Для меня проблемы речевого развития ребенка являются профессиональными, поэтому этот рассказ полезен мне и с профессиональной точки зрения. Автор в рассказе показывает, как смешно звучит неправильное произношение слов, что можно обидеть человека, если над ним смеяться. Но для читающего ребенка важным будет и тот невероятный юмор, с которым описано произношение трех друзей - Дениса, Мишки и Алёнки - такого простого трудного слова "шишки".
Рассказ "Он живой и светится". Невероятно трогательный рассказ, в котором Денис учит нас, взрослых, а также детей определять истинные ценности - "Ведь он живой! И светится!"
Рассказ "Слава Ивана Козловского". Здесь непригладным выглядит образ педагога Бориса Сергеевича, который сначала не сумел донести до детей особенности исполнительского искусства (поставил "тройку"), не принял исполнительскую манеру Дениса и сделал неэтичный выпад по поводу ребенка маме Дениса, отказав ему в славе Ивана Козловского.
Рассказ "Одна капля убивает лошадь" - о том, как ребенок проникся желанием сберечь здоровье курящего папы. Через внутренний монолог и смелый поступок мальчика (укоротил папиросы со стороны табака) мы видим его невероятно трогательную любовь к родителям и понимание их (глаза злящейся мамы сравниваются с кыжовником).
Рассказ "Красный шарик в синем небе". И снова Денис учит нас всех. Учит ценить чужую свободу (чувствует, как шарик тянет за ниточку потому что хочет улететь). Учит дарить радость окружающим, поэтому Аленка в конце говорит, что, если бы могла, снова дала бы ему шарик, чтобы Денис отпустил его.
Рассказ "Кот в сапогах" - о радости творчества и фантазии. И труды будут вознаграждены - как Денис получил приз за лучший костюм и, конечно, поделился им с Мишкой.
Говорить о рассказах Драгунского можно бесконечно - настолько они неисчерпаемы, разнообразны и интересны. И всех их объединяет добрый юмор, хорошие поступки и любовь.
ответ:кщо познайомитись з біографіями хоча б деяких митців, одразу розумієш: що об’єднує чи не усіх діячів мистецтва — не доля і не внутрішній світ. Насправді, люди мистецтва дуже рідко бувають гармонійними внутрішні й у спілкуванні. Можливо, саме це внутрішнє напруження і стає поштовхом до творчості, до розвитку, до самовдосконалення. Бувають письменники, які пишуть настільки досконалі твори, що їм можна дозволяти собі певні диватсттва: внутрішню суперечливість, людські слабкості. Бувають такі люди, що мають не одну їхню вдачу, насправді героїчне життя (не високими вчинками, а повсякденною силою духу) цим людям можна вибачити якісь невдачі у професійному житті. Бувають люди, які до глибини душі вражають і своїми діями, і своїм внутрішнім світом. Саме такою видається мені Леся Українка.
Хтось із тогочасних українських письменників сказав, що в українській літературі того періоду є тільки один справжній чоловік — і це Леся Українка. Як будь-якому жарті, у цій фразі є тільки частка жарту. Усе ж інше — правда. Л.Українка своїм життєвим шляхом і своєю творчістю с тезу про «слабкість». Не легко знайти в українській і світовій літературі приклад такої сили духу, яку мала ця жінка. Я досі дивуюся, як цій людині вдалося сумістити нежіно вдачу, справжню жіночність (принаймні із текстів та фотознімків судячи) по при талант.
І Леся Українка, видатна українська поетеса, із дитинства мріяла стати …піаністкою. Вона бачила у музиці усе своє життя. Але музика стала для нею недосяжною. Маючи важку хворобу, яка переслідувала авторку ледь не з дитинства. Напевно, втратити мрію — вже достатній привід зламатися і зневіритись. Чи привід шукати далі, удосконалюватись, боротись? Це та ситуація, коли особистий вибір людини зрештою, що до того, чи зневірилася б у житті ця молода дівчина, чи продовжила б шукати?) приніс неоціненно багато у культуру цілого народу. Музика була життям молодої дівчини. Коли мрія стала недосяжною, життя стало музикою.
Іноді, читаючи вірші Лесі Українки, особливо це стосується любовної та пейзажної лірики, мені вчуваються внутрішні мелодії текстів… насправді тексти звучать не тільки в звичайному розумінні поетичної ритміки, а й звучать іншою мелодією, дійсно схожою на справжні ноти.
Не тільки краса лірики, не тільки сила духу письменниці робить її гідною письменницею. Хоча й цього було б більш ніж достатньо. Леся Українка — людина Пересічної освіченості. Вона чи не перша вивела українську літературу за межі національного контексту: вона переспівала у своїх творах мотиви європейської літератури (зокрема образ Дон Жуана). Але переспівала на свій лад. Леся Українка перша заговорила про особливе місце жінки, особливу роль жінки, право жінки. На творчість, на самореалізанію, на силу. Особливо ж зреалізувала це право на силу так, як, мабуть, ніхто до неї і довгі роки не згадував.Увесь життєвий й творчий шлях Лесі Українки видається мені втіленням якоїсь неземної жіночної сили — сили слова, музики, людського духу. Сили боротися, не здаватися, сили боротися мудро, а не жорстоко. Сили боротися не тільки з ворогом, а й із внутрішньою слабкістю. Своєю ж.
Творчий спадок Лесі Українки неоціненний: філософська, соціальна, пейзажна, інтимна лірика, драми, переклади… Але мені здається, письменниця залишила ще одну спадщину, окрім творчої, яку не всі помічають, не всі говорять про неї, і не спадщина власного прикладу, власної мудрості. Коли жінка стає сильною, вбачаючи всю красу і ніжність жінки. Або навіть не «стає сильною», бо це якось особово, а робить себе сильною.
І проблеми, поставлені авторкою у її творчості, є вічними й глибинними. Кожен повинен знайти відповідь для себе. Питання, як виховати у собі внутрішню силу - так само вічне. Його так само кожен має вирішити для себе сам. Але життєвий шлях Лесі Українки — неоціненний приклад вирішення цього питання.
Сподобався твір? Збережи в закладках - » Жінка як сильна стать: життя і творчість Лесі Українки. Це не складно, зате не втратиш!