Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука
У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні повторювали їх вголос, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова, а учні списували їх. У подібних початкових школах вчилися діти віком від 7 до 12 років.
Наступною ланкою освіти була "граматика", де курс навчання тривав чотири роки. Приміщення таких шкіл прикрашалися погруддями письменників і філософів. Тут учні читали і коментували уривки з творів поетів і письменників, робили письмові вправи. Грецька і латинська літератури вивчалися як окремі предмети. Досягши 36 років, учні переходили до школи "риторики", яку можна порівняти із сучасною вищою школою.
Подібні школи користувалися великою популярністю, оскільки, незважаючи на посилення імператорської влади, в країні продовжувало цінуватися мистецтво красномовства. Самі імператори надавали кошти на утримання шкіл латинської і грецької риторики. "Ритори" – вчителі красномовства були частими гостями в маєтках аристократії. Вони вчили своїх слухачів мистецтву побудови фраз, вишуканості мови, організовували змагання слухачів, переможцям, як правило, дарували книгу.
Жил-был кот, которого звали Василек. Василек был нормальным спокойным милым домашним котом . Питался рыбкой, когда ел путассу, когда ему по праздникам минтай подавали, а когда и в пакетиках еду для кошек в дорогих супермаркетах покупали и давали ему тоже, наверное на праздник. Кот Василек был мудр. Чувствовал своих хозяев очень хорошо. Знал когда они радовались к ним подходил и мурлыкал вместе с ними, об ноги терся и балдел по-кошачьи. А когда хозяевам было грустно или скучно, тоже подходил и в кроватку ложился с хозяевами и мурлыкал, наверное забирал плохую негативную энергию, то есть восстанавливал человека, когда мог ноготками и лапками по мягкому одеялу водил, делая массаж. Вот такой кот Василек. Одной из его хозяек была девочка 14 лет, которую звали Люсия. Она его так любила, нежилась с ним всегда. Стремилась прийти пораньше после школы, чтобы поиграться с ним. Ведь с котами и кошками играться высшее наслаждение для человека.
Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука
У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні повторювали їх вголос, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова, а учні списували їх. У подібних початкових школах вчилися діти віком від 7 до 12 років.
Наступною ланкою освіти була "граматика", де курс навчання тривав чотири роки. Приміщення таких шкіл прикрашалися погруддями письменників і філософів. Тут учні читали і коментували уривки з творів поетів і письменників, робили письмові вправи. Грецька і латинська літератури вивчалися як окремі предмети. Досягши 36 років, учні переходили до школи "риторики", яку можна порівняти із сучасною вищою школою.
Подібні школи користувалися великою популярністю, оскільки, незважаючи на посилення імператорської влади, в країні продовжувало цінуватися мистецтво красномовства. Самі імператори надавали кошти на утримання шкіл латинської і грецької риторики. "Ритори" – вчителі красномовства були частими гостями в маєтках аристократії. Вони вчили своїх слухачів мистецтву побудови фраз, вишуканості мови, організовували змагання слухачів, переможцям, як правило, дарували книгу.
Объяснение:
СДЕЛАЙОТВЕТ ЛУЧШИМЖил-был кот, которого звали Василек. Василек был нормальным спокойным милым домашним котом . Питался рыбкой, когда ел путассу, когда ему по праздникам минтай подавали, а когда и в пакетиках еду для кошек в дорогих супермаркетах покупали и давали ему тоже, наверное на праздник. Кот Василек был мудр. Чувствовал своих хозяев очень хорошо. Знал когда они радовались к ним подходил и мурлыкал вместе с ними, об ноги терся и балдел по-кошачьи. А когда хозяевам было грустно или скучно, тоже подходил и в кроватку ложился с хозяевами и мурлыкал, наверное забирал плохую негативную энергию, то есть восстанавливал человека, когда мог ноготками и лапками по мягкому одеялу водил, делая массаж. Вот такой кот Василек. Одной из его хозяек была девочка 14 лет, которую звали Люсия. Она его так любила, нежилась с ним всегда. Стремилась прийти пораньше после школы, чтобы поиграться с ним. Ведь с котами и кошками играться высшее наслаждение для человека.
Объяснение: