На мой взгляд, одним из главных качеств человека является доброта. Она основа для формирования других моральных ценностей, таких как: любовь, искренность, милосердие, благодарность. Это такая важная составляющая души, которое делает жизнь любого человека лучше. Много написано произведений о доброте в русской и зарубежной литературе. Одним из ярких примеров является рассказ А.И. Куприна «Чудесный доктор».
В данном произведении автор повествует о трудной судьбе семьи Мерцаловых, о жестокости общества. Герои рассказа, не имея никаких средств к существованию, сталкиваются с болезнью. Никто из окружения не им. Не хватает денег на еду, что уж тут говорить о лекарствах. Главного героя, Емельяна, угнетает катастрофичное положение семьи, и, сидя в парке, подумывая о самоубийстве, он знакомится с доктором Пироговым. Доктор, будучи неравнодушным человеком этой семье. Осмотрев больную дочь, выписывает лекарства и оставляет денег. Он был единственным, кто проявил сочувствие, единственным, кто стал воплощением добра.
Данный поступок не просто выручил людей в трудный период жизни, он вдохновил каждого члена семьи, вселил надежду и веру в чудо. После этого случая в семье Мерцаловых всё стало намного лучше. Емельян начал зарабатывать, его дочь выздоровела, а сыновья выучились.
Тема кохання — одна з найдавніших у творчості кожного народу. Хвилюючими творами про кохання, сповненими найщиріших людських почуттів, славиться український фольклор. Кохання у народній поезії сильніше родинних стосунків, сильніше смерті. Шекспірівські "Ромео і Джульєта" анітрохи не вагоміші образи, ніж герої українських пісень, бо найпопулярніший мотив, притаманний народній творчості, — це мотив вірності, готовність до самопожертви.
Уже кілька століть привертає увагу українських письменників народна пісня про кохання "Балада про Гриця", котру приписують легендарній поетесі Марусі Чурай. Художня інтерпретація пісні належить багатьом письменникам-романтикам XIX століття (Йосипу Бодянському, Віктору Забілі та ін.), саме вона стала поштовхом до написання драми М. Старицького та Л. Старицької-Черняхівської "Ой не ходи, Грицю". В основу повісті покладена одна із сюжетних ліній народної пісні — кохання Гриця до двох дівчат, його трагічна смерть, зумовлена роздвоєністю натури. Широковідомий сьогодні і роман Лиш Костенко "Маруся Чурай", героїня якого щиро покохала Гриця Бобренка. Але любов Марусі "чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі".
Особливо трепетно тема кохання звучить в українській поезії. Любов пристрасна, любов зраджена, врешті, любов материнська є однією із основних тем шевченківської творчості, могутньо звучить у його віршах та поемах ("Тополя", "Утоплена", "Наймичка", "Катерина", "Лілея", "Ликері" та багато інших).
На мой взгляд, одним из главных качеств человека является доброта. Она основа для формирования других моральных ценностей, таких как: любовь, искренность, милосердие, благодарность. Это такая важная составляющая души, которое делает жизнь любого человека лучше. Много написано произведений о доброте в русской и зарубежной литературе. Одним из ярких примеров является рассказ А.И. Куприна «Чудесный доктор».
В данном произведении автор повествует о трудной судьбе семьи Мерцаловых, о жестокости общества. Герои рассказа, не имея никаких средств к существованию, сталкиваются с болезнью. Никто из окружения не им. Не хватает денег на еду, что уж тут говорить о лекарствах. Главного героя, Емельяна, угнетает катастрофичное положение семьи, и, сидя в парке, подумывая о самоубийстве, он знакомится с доктором Пироговым. Доктор, будучи неравнодушным человеком этой семье. Осмотрев больную дочь, выписывает лекарства и оставляет денег. Он был единственным, кто проявил сочувствие, единственным, кто стал воплощением добра.
Данный поступок не просто выручил людей в трудный период жизни, он вдохновил каждого члена семьи, вселил надежду и веру в чудо. После этого случая в семье Мерцаловых всё стало намного лучше. Емельян начал зарабатывать, его дочь выздоровела, а сыновья выучились.
Тема кохання — одна з найдавніших у творчості кожного народу. Хвилюючими творами про кохання, сповненими найщиріших людських почуттів, славиться український фольклор. Кохання у народній поезії сильніше родинних стосунків, сильніше смерті. Шекспірівські "Ромео і Джульєта" анітрохи не вагоміші образи, ніж герої українських пісень, бо найпопулярніший мотив, притаманний народній творчості, — це мотив вірності, готовність до самопожертви.
Уже кілька століть привертає увагу українських письменників народна пісня про кохання "Балада про Гриця", котру приписують легендарній поетесі Марусі Чурай. Художня інтерпретація пісні належить багатьом письменникам-романтикам XIX століття (Йосипу Бодянському, Віктору Забілі та ін.), саме вона стала поштовхом до написання драми М. Старицького та Л. Старицької-Черняхівської "Ой не ходи, Грицю". В основу повісті покладена одна із сюжетних ліній народної пісні — кохання Гриця до двох дівчат, його трагічна смерть, зумовлена роздвоєністю натури. Широковідомий сьогодні і роман Лиш Костенко "Маруся Чурай", героїня якого щиро покохала Гриця Бобренка. Але любов Марусі "чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі".
Особливо трепетно тема кохання звучить в українській поезії. Любов пристрасна, любов зраджена, врешті, любов материнська є однією із основних тем шевченківської творчості, могутньо звучить у його віршах та поемах ("Тополя", "Утоплена", "Наймичка", "Катерина", "Лілея", "Ликері" та багато інших).