Проблема ума и безумия была актуальна во все времена. Умные, передовые люди своего времени часто оставались непонятыми современниками и объявлялись сумасшедшими. Так общество реагировало на идеи, шедшие вразрез с общепринятыми, идеи, которые проповедовали передовые люди своего времени. Не случайно и Грибоедов в своем произведении затрагивает эту проблему. Его комедия “Горе от ума”, написанная перед декабрьским восстанием, повествует о передовом разуме и о реакции общества на это. Первоначальное название комедии было “Горе уму”, затем автор заменил его на “Горе от ума”. Главный герой Чацкий еще не появился в доме Фамусова, но там уже витает идея безумия, связанная с негативным отношением к образованию и просвещению. Так, Фамусов говорит: “И в чтенье прок-от невелик”. Позже все персонажи комедии выскажутся по этому поводу, каждый выдвинет свою версию безумства Чацкого, но все общество дружно придет к одному мнению: “Ученье — вот чума, ученость - вот причина”. Фамусовское общество избавится от Чацкого, объявив его сумасшедшим, не приняв обличительных речей, клеймящих их образ жизни, а оружием изберет сплетню. Фамусов, как типичный представитель своего общества, имеет свое мнение относительно ума и умного человека. Для него умный человек -это практичный, житейски мудрый человек. Хотя он и не отказывает Чацкому в уме, но тем не менее более подходящей партией для Софьи считает Скалозуба: “Солидный человек и знаков тьму отличья нахватал, не по летам и чин завидный, не нынче завтра генерал”. В разговоре со Скалозубом московский барин говорит о той опасности, которая исходит от таких умников, как Чацкий. К тому же Чацкий неправильно использует полученные знания. Все должно быть направлено на достижение чинов, на соблюдение традиций, жить должны так, “как делали отцы”. Фамусов выдвигает свой идеал умного человека. По его мнению, это Максим Петрович, достигший больших чинов и высокого положения в обществе благодаря своему практическому уму, умению “сгибаться вперегиб”, когда надо было “подслужиться”. Сам Фамусов таких высот не достиг, поэтому и заискивает перед князьями Тугоуховскими и Скалозубом. \
Робіна Гуда оточують молоді, сильні, життєлюбні парубки. Вони не нехтують нарядним одягом, люблять поїсти, попити, побенкетувати. Їм абсолютно чужий похмурий чернечий аскетизм. Зате по першому заклику предводителя готові вони взяти участь в найнебезпечніших пригодах. Їх 140 чоловік. І всі вони зв'язані самовідданою дружбою. Благородний Робін Гуд не залишає в біді своїх друзів і соратників. Цій темі присвячений ряд балад. Спритність, сміливість, винахідливість допомагають Робіну Гуду в його ризикованих справах. У одній з пісень розповідається, як був врятований стрілець Уілл Статлі, що попав в руки до шерифа і засуджений до страти ("Робін Гуд виручає Уілла Статлі"). Один з найбільш популярних персонажів баладного циклу - Джон, якого жартома прозвали Малюком, - відважний коваль, силач величезного зросту. У баладі "Робін Гуд і Гай Гісборн" Робін Гуд одягається в кінську шкуру, яку носив переможений ним лицар, звільняє Малюка Джона, захопленого шерифом. Адже Робін Гуд не був рядовим грабіжником. У баладах він часто прагне відновити зганьблену справедливість, тобто робить те, що, згідно з народними виставами, повинен робити король. У одній з балад він заявляє королеві: "Я ніколи не ображав людини праведної і чесної, я нападав лише на тих, що живуть за чужий рахунок. Я ніколи не пролив крові орача..." Тому настільки охоче нападає Робін Гуд на зарозумілих князів церкви, огрядних абатів і ченців, що живуть за рахунок бідних трудівників ("Робін Гуд молиться богові"). А коли в руки йому попав єпископ Герфорд, що осмілився їхати через ліс Шервудський, він витрусив з нього триста дзвінких червінців, а також змусив його під звуки мисливських рогів танцювати у важких чоботях ("Робін Гуд і єпископ Герфорд"). Але не бажання наживи керує вчинками Робіна Гуда. Одна з його характерних рис- це турбота про бідних і пригнічених. Одного дня йому вдалося врятувати рибальський баркас від нападу піратів, і все золото, награбоване морськими розбійниками, він віддає біднякам ("Робін Гуд ділить золото"). Немало добрих справ зробив веселий Робін Гуд. Від повного розорення врятував він збіднілого лицаря, що заборговував абатові чотириста золотих, з'єднав вузами браку двох закоханих і тому подібне. Тому у Робіна Гуда багато друзів, завжди готових прийти на до Коли Робін Гуд ледь тягнув на собі Малюка Джона, пораненого в коліно людьми шерифа, згаданий лицар дав їм захист в своєму замку, а бідна стара, якій Робін Гуд допоміг у важкий рік, врятувала його від розправи єпископа ("Робін Гуд, стара і єпископ"). Хоча зазвичай Робін Гуд ворогує із знаттю, в одній з балад розповідається про те, як він допоміг лицареві, що попав в біду. Син лицаря служив при королівське дворі, що вимагало великих витрат і лицареві довелося закласти всі свої маєтки абатові найближчого монастиря. Прийшов час сплати боргу, але платити було нічим, і лицар відправився в абатство просити про відстрочення. Коли він проїздив через ліс Шервудський, на нього напали вільні стрілки на чолі з Робіном Гудом. Але побачивши, що у лицаря нічого немає, і вислухавши його сумну історію, Робін Гуд дав йому суму, необхідну для викупу земель, а решта вільних стрілців подарували коня, вуздечку, пару чобіт і шматок сукна на новий плащ. Робін Гуд приходив на порятунок кожному, хто потребував до в самих різних життєвих обставинах.
Не случайно и Грибоедов в своем произведении затрагивает эту проблему. Его комедия “Горе от ума”, написанная перед декабрьским восстанием, повествует о передовом разуме и о реакции общества на это. Первоначальное название комедии было “Горе уму”, затем автор заменил его на “Горе от ума”.
Главный герой Чацкий еще не появился в доме Фамусова, но там уже витает идея безумия, связанная с негативным отношением к образованию и просвещению. Так, Фамусов говорит: “И в чтенье прок-от невелик”. Позже все персонажи комедии выскажутся по этому поводу, каждый выдвинет свою версию безумства Чацкого, но все общество дружно придет к одному мнению: “Ученье — вот чума, ученость - вот причина”. Фамусовское общество избавится от Чацкого, объявив его сумасшедшим, не приняв обличительных речей, клеймящих их образ жизни, а оружием изберет сплетню. Фамусов, как типичный представитель своего общества, имеет свое мнение относительно ума и умного человека. Для него умный человек -это практичный, житейски мудрый человек. Хотя он и не отказывает Чацкому в уме, но тем не менее более подходящей партией для Софьи считает Скалозуба: “Солидный человек и знаков тьму отличья нахватал, не по летам и чин завидный, не нынче завтра генерал”. В разговоре со Скалозубом московский барин говорит о той опасности, которая исходит от таких умников, как Чацкий. К тому же Чацкий неправильно использует полученные знания. Все должно быть направлено на достижение чинов, на соблюдение традиций, жить должны так, “как делали отцы”. Фамусов выдвигает свой идеал умного человека. По его мнению, это Максим Петрович, достигший больших чинов и высокого положения в обществе благодаря своему практическому уму, умению “сгибаться вперегиб”, когда надо было “подслужиться”. Сам Фамусов таких высот не достиг, поэтому и заискивает перед князьями Тугоуховскими и Скалозубом.
\
Адже Робін Гуд не був рядовим грабіжником. У баладах він часто прагне відновити зганьблену справедливість, тобто робить те, що, згідно з народними виставами, повинен робити король. У одній з балад він заявляє королеві: "Я ніколи не ображав людини праведної і чесної, я нападав лише на тих, що живуть за чужий рахунок. Я ніколи не пролив крові орача..." Тому настільки охоче нападає Робін Гуд на зарозумілих князів церкви, огрядних абатів і ченців, що живуть за рахунок бідних трудівників ("Робін Гуд молиться богові"). А коли в руки йому попав єпископ Герфорд, що осмілився їхати через ліс Шервудський, він витрусив з нього триста дзвінких червінців, а також змусив його під звуки мисливських рогів танцювати у важких чоботях ("Робін Гуд і єпископ Герфорд"). Але не бажання наживи керує вчинками Робіна Гуда. Одна з його характерних рис- це турбота про бідних і пригнічених. Одного дня йому вдалося врятувати рибальський баркас від нападу піратів, і все золото, награбоване морськими розбійниками, він віддає біднякам ("Робін Гуд ділить золото"). Немало добрих справ зробив веселий Робін Гуд. Від повного розорення врятував він збіднілого лицаря, що заборговував абатові чотириста золотих, з'єднав вузами браку двох закоханих і тому подібне. Тому у Робіна Гуда багато друзів, завжди готових прийти на до Коли Робін Гуд ледь тягнув на собі Малюка Джона, пораненого в коліно людьми шерифа, згаданий лицар дав їм захист в своєму замку, а бідна стара, якій Робін Гуд допоміг у важкий рік, врятувала його від розправи єпископа ("Робін Гуд, стара і єпископ").
Хоча зазвичай Робін Гуд ворогує із знаттю, в одній з балад розповідається про те, як він допоміг лицареві, що попав в біду.
Син лицаря служив при королівське дворі, що вимагало великих витрат і лицареві довелося закласти всі свої маєтки абатові найближчого монастиря. Прийшов час сплати боргу, але платити було нічим, і лицар відправився в абатство просити про відстрочення.
Коли він проїздив через ліс Шервудський, на нього напали вільні стрілки на чолі з Робіном Гудом. Але побачивши, що у лицаря нічого немає, і вислухавши його сумну історію, Робін Гуд дав йому суму, необхідну для викупу земель, а решта вільних стрілців подарували коня, вуздечку, пару чобіт і шматок сукна на новий плащ.
Робін Гуд приходив на порятунок кожному, хто потребував до в самих різних життєвих обставинах.