Сочинение по роману "Герой нашего времени" . И жизнь нас томит как ровный путь без цели.
(Это ,нужно на завтра, на знаниях уже есть сочинение по такому плану, но я думаю что кто-нибудь из класса напишет его)
, только соблюдайте вот это:
ВСТУПЛЕНИЕ
Что такое путь?
Что такое цель? Можно ли жить без цели?
Как связаны между собой слова: путь и цель?
ОСНОВНАЯ ЧАСТЬ
Связаны ли эти понятия в жизни Печорина?
Кто виноват в этом? В чем причина отсутствия связи между этими понятиями?
Какие качества Печорина мешают ему на жизненном пути?
Каков итог жизненного пути Печорина?
ЗАКЛЮЧЕНИЕ
Актуальны ли эти понятия (путь, цель) для каждого из нас? В чем их актуальность?
как по нитке скользя…
Жить и жить бы на свете,
да, наверно, нельзя
Лично у меня слово «снеги» вызывает глубокое сомнение, а точнее сомнение в существовании этого слова как такового. Возможно, автор его использует во множественном числе, дабы показать, что снег идёт повсюду. Кроме того, стихотворение было датировано около полувека назад и тут сложно что-то чётко, утверждать. Уже в первом катрене встречается повтор жить и жить бы на свете. Возникает ощущение, что автор пишет быстро и мимоходом. Можно ведь подумать и отыскать более точные слова для передачи смысла, например: жить бы вечно на свете.
Талановитий художник Віктор Васнецов намалював багато картин. Особливо відома «Богатирі».
На картині зображені три мужні силачі – захисники Київської Русі. Богатирі на конях – своїх вірних друзях. Вони вийшли у дозор на кордон держави. А навколо розкинулась безкрайня земля русичів.
У центрі зображений Ілля Муромець, виходець зі славного міста Муромля. Він вдивляється у далечінь. Жоден ворог на прийде на землю богатирів непомітним. Хоч насуваються хмари та небезпека, захисників ніщо не може злякати. Ілля великий, мужній та сильний, впевнений у собі. Для нього важка булава, немов пір'їна. На рахунку бувалого воїна багато перемог. Не одного ворога поклала його блискуча булава та довгий спис. По праву руку інший захисник Добриня Микитич. Він молодший, але також досвідчений вояка. Його рука тримає грізний меч. Він завжди готовий боронити рідну землю. По ліву руку від Муромця - молодий Попович. Хоч і літ йому не багато, але помітна його спритність та відвага. На обличчі не видно ні краплі переляку. Далеко летять його стріли та влучають у ціль.
На головах раті князя блискучі шоломи. Надійні своєю міцністю обладунки захищають їх від ворожих стріл. Вороний, білий та рудий коні, мов три брати, вірно служать воїнам. Вони сильні, ситі та у гарній кольоровій збруї. Видно, що богатирі піклуються про них.
Далекий горизонт позаду воїнів підкреслює величавість та значущість захисників. Пастельна палітра робить героїв картини живішими, глядач забуває, що перед ним міфічні персонажі билин.
Русичі можуть спати спокійно, коли у дозорі стоять відважні захисники: Ілля Муромець, Добриня Микитич та Олексій Попович. Можна порадити усім подивитися на картину, щоб оцінити високу майстерність художника.