Ьеса “вишневый сад” была написана а. п. чеховым в 1903 году. не только общественно-политический мир, но и мир искусства испытывал потребность в обновлении. а. п. чехов, будучи талантливым человеком, проявившим свое мастерство в коротких рассказах, входит в драматургию как новатор. после премьеры пьесы “вишневый сад” разгорелась масса споров среди критиков и зрителей, среди актеров и постановщиков о жанровых особенностях пьесы. что же представляет собой “вишневый сад” с точки зрения жанра — драму, трагедию или комедию? во время работы над пьесой а. п. чехов в письмах высказывался о ее характере в целом: “вышла у меня не драма, а комедия, местами даже ” в письмах к вл. и. немировичу-данченко а. п. чехов , чтобы у ани не было “плачущего” тона, чтобы вообще в пьесе не было “много плачущих”. одной из особенностей “вишневого сада” является то, что все герои в двойственном, трагикомическом освещении. в пьесе есть чисто комические персонажи: шарлотта ивановна, епиходов, яша, фирс. антон павлович чехов подсмеивается над гаевым, “прожившим свое состояние на леденцах”, над не по возрасту сентиментальной раневской и ее практической . даже над петей трофимовым, который, казалось бы, символизирует обновление россии, а. п. чехов иронизирует, называя его “вечным студентом”. такое отношение автора петя трофимов заслужил своим многословием, которого а. п. чехов не терпел. петя произносит монологи о рабочих, которые “едят отвратительно, спят без подушек”, о богатых, которые “живут в долг, на чужой счет”, о “гордом человеке”. при этом он всех, что “боится серьезных разговоров”. петя трофимов, ничего не делая на протяжении пяти месяцев, твердит другим, что “надо работать”. и это при трудолюбивой варе и деловом лопахине! трофимов не учится, потому что не может одновременно и учиться, и содержать себя. традиционно в советском было принято “группировать” героев пьесы, называя представителями “прошлого” россии гаева и раневскую, ее “настоящего” — лопахина, а “будущего” — петю и аню. мне кажется, что это не совсем так. в одной из сценических версий пьесы “вишневый сад” будущее россии оказывается за такими людьми, как лакей яша, смотрящий туда, где власть и деньги. а. п. чехов, по-моему, и здесь не обходится без иронии. ведь пройдет чуть более десяти лет, и где окажутся лопахины, гаевы, раневские и трофимовы, когда суд над ними будут вершить яковы? с горечью и сожалением а. п. чехов ищет человека в своей пьесе и, как мне кажется, не находит. безусловно, пьеса “вишневый сад” — пьеса сложная, неоднозначная. именно поэтому к ней приковано внимание режиссеров многих стран, а на предпоследнем театральном фестивале в москве было представлено четыре постановки. споры о жанре не утихают до сих пор. но не стоит забывать, что сам а. п. чехов назвал произведение комедией, а я попыталась в сочинении доказать, насколько это возможно, почему это так.
Авторка знайомить нас з двома сусідськими хлопцями, які ворогують з дитинства. кактус (сашко смик) і клим джура були однакові на зріст, але з часом кактус став вище й накачав м’язи, як у шварценеґґера! тепер кактус часто підстерігав клима і давав тому стусанів. тому клим старався оминати кактуса, а побачивши його просто тікав, як звичайний боягуз. а кактус сміявся з переляканого хлопця і називав клима поганським паганіні ще відтоді, як уперше побачив сусіда зі скрипкою. одного разу тікаючи від кактуса з климом сталося незрозуміле… люк, на який він наступив, раптом почав м’яко вгинатися і він полетів у чорну прірву. розділ 2. я стаю піддослідним кроликом навколо була темрява, клим просувався вперед, і зовсім не боявся.світло спалахнуло зненацька і засліпило клима, він побачив, що стоїть посеред абсолютно порожньої зали. стіни були глухі, без жодного вікна, а підлога під ногами злегка вібрувала. зі стіни, немов на пружині, вискочила таця, на якій лежало кілька бутербродів і стояла склянка томатного соку.це була улюблена їжа клима. голос повідомив, що його вітають у секретній лабораторії ттб (таємне товариство боягузів).на великому екрані клим побачив себе, коли тікав від кактуса… йому було соромно, він мало не плакав з сорому. клима цікавило все — як він тут опинився? хто за ним спостерігав? до нього звернувся жіночий голос, климу запропонували взяти участь у таємному експерименті. але він не міг про це нікому розповідати. клим схрестивши пальці пообіцяв тримати таємницю. він зрозумів, що на ньому будуть випробовувати засіб від страху і погодився. розділ 3. знайомство з жуком та зайцем клим опинився серед незнайомої вулиці…люди озиралися на нього.вигляд у нього і справді був досить дурнуватий: волосся скуйовджене, сорочка розхристана, джинси в якихось іржавих плямах.він пішов вулицею, щоб знайти дорогу додому. клим не міг повірити у те, що з ним трапилося, йому здавалося, що це чийсь жарт, чи серія “прихованої камери”.клим відчув, що невидима сила підштовхує його у певному напрямку і опинився біля старого будинку з іржавою залізною брамою, на якій висів великий старовинний замок. пройшовши у двір, він почув як ворота за його спиною зачинилися. він почув знайомий жіночий голос з ттб, жінка сказала, що експеримент починається. молода білява жінка здавалася йому знайомою, але чому не міг зрозуміти.його відправили на перше тренування. двоє хлопців, приблизно також віку як і клим, гамселили один одного руками і ногами, вигукуючи тоді ще незрозумілі мені слова: він злякано дивився на божевільних хлопців, з якими він мав готуватися до вечірньої операції.
