Соедините персонажа пьесы Е. Шварца "Обыкновенное чудо" и слова этого персонажа (один персонаж лишний)
1. Любуюсь на свою работу. Человек из мёртвого камня сделает статую и гордится потом, если работа удалась. А поди-ка из живого сделай ещё более живое. Вот это работа!
2. Я был сияющий, величественный такой. Знатоки утверждали, что трудно понять, кто держится важнее и достойнее - я или королевские кошки.
3. За стеной люди давят друг друга, режут родных братьев, сестер душат... Словом, идет повседневная, будничная жизнь.
а. Король
б. Министр
в. Хозяин
г. Медведь
Вони ступали , кульгаючи до річки…. Обидва були стомлені й виснажені, з обличчя не сходив вираз тупого терпіння, що його карбують тривалі знегоди».
«Вони йшли, нахиливши низько плечі, а ще нижче голову, втупившись очима в землю».
Але шлях додому був тривалий, важкий і небезпечний. Та вони обов’язково його подолають. Двоє чоловіків миля за милею долали безкраю північну пустелю, ворожу і безжалісну до людей….
Портрет головного героя: «Його штани подерлися об гостре каміння , з колін сочилася кров, залишаючи червоні сліди. Тоді він поклав клунок на землю й почав підкрадатись до птахів плазом, як кіт до горобця », «Він з»їв пташенят куріпки жадібно, вкидаючи їх в рот , вони хрупали на зубах, немов яєчні шкаралупи», «Він трясся, наче паралітик»
Тільки життя змушує страждати. Померти не боляче. Померти – заснути. Смерть – це значить кінець, спокій. Чому ж тоді йому не хочеться вмирати?
Він розпакував тюк і перш за все порахував, скільки у нього сірників. Їх було шістдесят сім. Щоб не помилитися, він перераховував три рази. Він розділив їх на три купки і кожну загорнув у пергамент; один згорток він поклав в порожній кисет, другий – за підкладку зношеної шапки, а третій – за пазуху. Коли він виконав все це, йому раптом стало страшно; він розгорнув усі три згортки і знову перерахував. Сірників було як і раніше шістдесят сім.
Він уже не боровся, як борються люди. Це саме життя в ньому не хотіло гинути і гнало його вперед
Навіть вмираючи, він не підкорявся смерті
Але як не важко було йому йти, ще важче було переконати себе в тому, що Білл його не кинув, що Білл, звичайно, чекає його біля криївки. Він повинен був так думати, інакше не мало ніякого сенсу боротися далі, – залишалося тільки лягти на землю і померти.
Объяснение:
1) Пискарев бесхитростно и безалаберно напрямую говорит о жене Кувалдина, всячески обвиняя ее. Из Пескарева очень плохой дипломат.
2)В рассказе моделируется ситуация, "обратная" той, когда об умерших не говорят плохо. Пискарев напротив начинает усиленно ругать покойницу, расписывать все ее недостатки
3)Я считаю, что Пискарев должен был намного мягче подвести к этому, не доводя Кувалдина до истерики, и не говоря о его жене так плохо
4)Рассказ кончается довольно комически, так как все усилия Пискарева оказывают обратный эффект
Объяснение: