СОПІЛКА
Народні музичні інструменти — це яскрава сторінка історії музичної культури українського народу. Первісне музикування мало синкретичнийхарактер (пісня, танець і поезія були нерозривно пов’язані), супроводжувало обряди й церемонії, ритуали, трудовий процес тощо. Музика і музичні виконували функції оберегів і використовувались під час заклинань і молитов, набуваючи магічно-охоронного значення. У музиці люди вбачали захист від нечистої сили, поганого сну, зурочення.
Сопілка — один із найпоширеніших у музичному побуті України інструментів. Із глибини тисячоліть дійшов до нас цей інструмент із багатьма назвами сопілка, денцівка, флояра, зубівка, теленка... У чому ж особливість цього інструмента? Чому українці так її люблять і вважають одним із найпоширеніших інструментів? До наших днів дійшла легенда про виникнення сопілки.
Повертався козак з війни, заболіли йому ноги, і сів він під ліщиновий кущ спочити. А ліщина аж до самих очей йому хилиться, зморене личенько провіває. Так вподобала ліщина подорожнього, що, як той піти вже собі хотів, заговорила до нього людським голосом: «Візьми мене із собою: душу розважу і дорогу покажу!..»
Стяв козак шабелькою гілочку, а вона — давай до нього співати.
Покладе козак гілочку за пазуху — потепліє на серці, візьме у руки — заговорить гілочка й заспіває... Мало стало козакові ліщинової сопілки, схотілося й іншої деревини пізнати... Тому зробив він сопілочку із верби, калини, бузини... Кожна мала свій відмінний звук і своє призначення.
Сопілкою калиновою чи яворовою сповіщали про народження дитяти. Сходилися сусіди і грою закликали новонародженому щасливу долю. Дівчачу долю — сопілкою з калини, а хлоп’ячу, звісно, яворовою...
А кожен, хто чув голос бузинової сопілки, полишав усяку роботу і поспішав попрощатися з покійником. Грою на бузиновій сопілці не тільки живих на прощання з померлим скликали, а ще злих духів від душі відлякували.
Гуртову роботу в селі розпочинали і завершували грою на сопілці, тому що вона прикликала радість і щастя, відлякувала біду й смуток. Було це копання криниці чи ставка, закладання підвалин нової оселі чи ще якась важлива робота, але завдяки сопілці праця мала бути успішною.
Отже, сопілка — один з найулюбленіших інструментів українців (За Г. Маковій; 210 сл.).
Робота з чернеткою:
1) Поділіть текст на частини та складіть план.
2) Прочитайте текст втретє.
3) Згорніть текст і запишіть переказ на чернетц

Главный персонаж романа Л.Н.Толстого «После бала» Иванович Васильевич делится воспоминаниями о своей молодости. Все произведение писателя как будто делится на две части: на описание самого бала и на произошедшие после него события.

Рассказчик во всех подробностях описывает богатое убранство зала, прекрасных дам в великолепных нарядах, прославленных музыкантов и их музыку, от которой на душе становится тепло и радостно. Иван Васильевич испытывает эйфорию не только от этого, а ещё и от того, что рядом с ним находится его любимая девушка Варенька, в которую он безумно влюблен.

Варя приехала на бал со своим отцом. Красивый, подтянутый полковник обладает всеми качествами, присущими настоящему джентльмену: он вежлив, учтив, а самое главное (в частности, для Василия Ивановича), он просто обожает свою дочь. Когда наблюдаешь за дочерью с отцом в танце, невольно начинаешь любоваться этой очаровательной и изысканной парой.

Вторая половина произведения полностью противоположна первой. Она даже описывается в таких мрачных тонах, что сразу чувствуется огромный контраст между этими двумя частями романа.

Иван Васильевич становится нечаянным свидетелем отвратительной сцены, в которой одного несчастного солдата, совершившего проступок, гонят под грубую музыку через строй, а со всех сторон на него сыплются удары. Отец Вареньки, полковник, заметив, что один из солдат бьёт беднягу недостаточно сильно, начал избивать служивого, при этом яростно крича: «Будешь ещё мазать? Будешь?».

Иван Васильевич был просто поражен и обескуражен увиденным. Полковник предстал перед ним совершенно в другом свете. От дружелюбия и светских манер не осталось и следа. Перед ним был жестокий, наглый и безжалостный человек, который без капли сочувствия наблюдал за издевательством над солдатом и к тому же высказывал свое недовольство тем, что провинившегося избивают с недостаточным усердием.

Будучи человеком от природы впечатлительным, Иван Васильевич тяжело переживает разыгравшуюся перед ним трагедию. Любовь к Вареньке начала потихоньку угасать и вскоре их отношения сошли на нет. Рассказчик не мог ничего с собой поделать, ведь каждый раз, заглядывая в прекрасные глаза любимой девушки, перед ним всплывала ужасная сцена наказания солдата, главным героем которой был её отец.

Объяснение:

На иллюстрации номер один изображен эпизод, когда девочка довала ,,Кавказскому пленнику" кувшин с водой, а сам главный герой в знак благодарности сделал ей куклу .

На иллюстрации номер два изображен эпизод, когда главный герой сидит в тени т пьет воду из кувшина возле сидящий девочки.

На иллюстрации номер три изображен эпизод, когда девочка увидела пленника сидящего в глубокой яме.

На иллюстрации номер четыре изображен эпизод, когда девочка ( грузинка ,,Кавказскому пленнику" выбраться из плена.