События разворачиваются 13 марта 1881 года, в непростое время, когда на правящего императора Александра II происходит покушение. Малолетний главный персонаж произведения проживает с мамой, старшими сестрами и братом. Они потеряли отца приблизительно год назад.
Вокруг неспокойно, те же чувства испытывает герой. Напуганный, он почти не понимает, что случилось. О внутреннем страхе свидетельствуют произносимые им слова: «мигилисты», «энти», «злое дело», «химия», «петропавловка» и другие. Мальчик размышляет о последствиях, к которым может привести жизнь без царя. При захвате власти отрицающие нынешний порядок люди пустят в ход ножи и заставят следовать их воле.
На улице полно блюстителей порядка в лице бдительных жандармов, непрестанно высказывающих претензии к дворникам, няне и кучеру Антипу. Герой искренне интересуется у взрослых о реальном приходе врагов с ощущением беспокойства и свойственным большинству мальчишек предвкушением опасности.
Богобоязненный Антип предлагает отправиться . По его мнению, главное дело сейчас – успеть приложиться к «присяге», той, что располагается в храме на золотых листах. Благочестивое семейство следует его совету. У мальчишки появляются другие мысли. У них есть настоящий правитель и не следует бояться резни. На примере детского восприятия писатель выражает общий настрой в массовом сознании в период происходящих в стране кардинальных перемен.
Тема твору — зображення системи освіти майбутнього, її переваг і недоліків та ставлення до неї людей. Цим твором письменник поставив за мету переконати читачів, що глибокі, ґрунтовні знання здатна дати тільки самоосвіта; щоб бути ерудованою людиною і правильно визначитися зі своїм професійним вибором, необхідно розвивати і вдосконалювати свої знання в різних напрямках й сферах життя.«Річ у тім, що Тревіліянів батько, дипломований металург, свого часу працював на одній з далеких планет. Дід його теж був дипломованим металургом. Природно, що сам коротун, не вагаючись, обрав собі цей фах.»; «У вісімнадцять років Джордж Плейтен твердо знав, що стане дипломованим програмістом; він прагнув цього, відколи пам’ятав себе»; «Він ніколи б не осмілився розповісти ні Тревіліянові, ні навіть своїм батькам, що саме робить і чому такий певний у собі»; «Він (батько) бачив, як і всі довкола, що Джордж має неабиякі здібності й кмітливий розум. А це, безумовно, певний знак, що його чекає блискуче майбутнє» Отже, Джордж мріяв про професію програміста. Він навіть готував себе до цього, самостійно опрацювавши підручники, які були досить складні. Але бажання і наполегливість були такими сильними, що юнак зумів розібратись з ними. Він робив так, як ми зараз у сучасній школі. Щоб зрозуміти програмування, він спочатку вивчав електроніку та математику. А Тревіліян особливо не задумувався над вибором свого фаху. Його цілком влаштовувало те, що його дід та батько були металургами, і він хотів продовжити їхню справу.Письменник порушив у своєму творі важливу проблему інтелектуального пошуку та здобуття знань. Вона втілена через протистояння двох героїв: Арманда і Джорджа. Перший іде слідом за іншими, такими ж, як і він, металургами. Йому достатньо знань, отриманих через стрічку. Інтелект Арманда являв собою застиглі знання. Він не вважав за потрібне самотужки опановувати і здобувати їх. Джордж, навпаки, прагнув досягти більшого. Це стало підтвердженням того, що юнакові притаманна здатність оригінально мислити, не зупинятися на досягнутому, здобувати все нові й нові знання. Багато наукових відкриттів, про які писали фантасти, стали реальністю. Світ змінюється і змінюємося ми. Можливо, дійсно, настане час, коли ми самостійно не схочемо або не зможемо вчитися, мислити… За нас все будуть вирішувати машини. «Фах» - це оповідання – застереження, в якому, використовуючи фантастику, письменник розкриває протиприродність, абсурд того, що відбувається в реальному житті, і , моделюючи події твору на майбутнє, передбачає страшну катастрофу, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник вірить у можливості людини з душею створити краще майбутнє.
* та просто добав ким би хотів стати ти, аби не допустити такого перевороту в майбутньому*
События разворачиваются 13 марта 1881 года, в непростое время, когда на правящего императора Александра II происходит покушение. Малолетний главный персонаж произведения проживает с мамой, старшими сестрами и братом. Они потеряли отца приблизительно год назад.
Вокруг неспокойно, те же чувства испытывает герой. Напуганный, он почти не понимает, что случилось. О внутреннем страхе свидетельствуют произносимые им слова: «мигилисты», «энти», «злое дело», «химия», «петропавловка» и другие. Мальчик размышляет о последствиях, к которым может привести жизнь без царя. При захвате власти отрицающие нынешний порядок люди пустят в ход ножи и заставят следовать их воле.
На улице полно блюстителей порядка в лице бдительных жандармов, непрестанно высказывающих претензии к дворникам, няне и кучеру Антипу. Герой искренне интересуется у взрослых о реальном приходе врагов с ощущением беспокойства и свойственным большинству мальчишек предвкушением опасности.
Богобоязненный Антип предлагает отправиться . По его мнению, главное дело сейчас – успеть приложиться к «присяге», той, что располагается в храме на золотых листах. Благочестивое семейство следует его совету. У мальчишки появляются другие мысли. У них есть настоящий правитель и не следует бояться резни. На примере детского восприятия писатель выражает общий настрой в массовом сознании в период происходящих в стране кардинальных перемен.
Источник: chitatelskij-dnevnik.ru
Объяснение:
Тема твору — зображення системи освіти майбутнього, її переваг і недоліків та ставлення до неї людей. Цим твором письменник поставив за мету переконати читачів, що глибокі, ґрунтовні знання здатна дати тільки самоосвіта; щоб бути ерудованою людиною і правильно визначитися зі своїм професійним вибором, необхідно розвивати і вдосконалювати свої знання в різних напрямках й сферах життя.«Річ у тім, що Тревіліянів батько, дипломований металург, свого часу працював на одній з далеких планет. Дід його теж був дипломованим металургом. Природно, що сам коротун, не вагаючись, обрав собі цей фах.»;
«У вісімнадцять років Джордж Плейтен твердо знав, що стане дипломованим програмістом; він прагнув цього, відколи пам’ятав себе»;
«Він ніколи б не осмілився розповісти ні Тревіліянові, ні навіть своїм батькам, що саме робить і чому такий певний у собі»;
«Він (батько) бачив, як і всі довкола, що Джордж має неабиякі здібності й кмітливий розум. А це, безумовно, певний знак, що його чекає блискуче майбутнє»
Отже, Джордж мріяв про професію програміста. Він навіть готував себе до цього, самостійно опрацювавши підручники, які були досить складні. Але бажання і наполегливість були такими сильними, що юнак зумів розібратись з ними. Він робив так, як ми зараз у сучасній школі. Щоб зрозуміти програмування, він спочатку вивчав електроніку та математику. А Тревіліян особливо не задумувався над вибором свого фаху. Його цілком влаштовувало те, що його дід та батько були металургами, і він хотів продовжити їхню справу.Письменник порушив у своєму творі важливу проблему інтелектуального пошуку та здобуття знань. Вона втілена через протистояння двох героїв: Арманда і Джорджа. Перший іде слідом за іншими, такими ж, як і він, металургами. Йому достатньо знань, отриманих через стрічку. Інтелект Арманда являв собою застиглі знання. Він не вважав за потрібне самотужки опановувати і здобувати їх. Джордж, навпаки, прагнув досягти більшого. Це стало підтвердженням того, що юнакові притаманна здатність оригінально мислити, не зупинятися на досягнутому, здобувати все нові й нові знання. Багато наукових відкриттів, про які писали фантасти, стали реальністю. Світ змінюється і змінюємося ми. Можливо, дійсно, настане час, коли ми самостійно не схочемо або не зможемо вчитися, мислити… За нас все будуть вирішувати машини.
«Фах» - це оповідання – застереження, в якому, використовуючи фантастику, письменник розкриває протиприродність, абсурд того, що відбувається в реальному житті, і , моделюючи події твору на майбутнє, передбачає страшну катастрофу, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник вірить у можливості людини з душею створити краще майбутнє.
* та просто добав ким би хотів стати ти, аби не допустити такого перевороту в майбутньому*