СОР Задание. Прочитай отрывок из сказки А.Н.Островского «Снегурочка». Сделай письменный
анализ эпизода, опираясь на вопросы.
1. Какие изобразительные средства использует автор в данном отрывке?
2. Каким образом изобразительные средства понять идею произведения?
3. Докажи примерами из отрывка (не менее 3).
4.Определи роль изобразительных средств в раскрытии идеи произведения.
В урочный час обычной чередою А он и всю возьмёт, уж так ведётся
Являюсь я на землю берендеев. От древности. Оставить бы седого,
Нерадостно и холодно встречает Да вот беда, у нас со старым дочка-
Весну свою угрюмая страна. Снегурочка. В глухих лесных трущобах,
Печальный вид: под снежной пеленою В нетающих лядинах возвращает
Лишённые живых, весёлых красок, Старик своё дитя. Любя Снегурку,
Лишённые плодотворящей силы, Жалеючи её в несчастной доле,
Лежат поля остылые. В оковах Со старым я поссориться боюсь;
Игривые ручьи,- в тиши полночи А он и рад тому – знобит, морозит
Не слышно их стеклянного журчанья. Меня, Весну, и берендеев. Солнце
Хоть стыдно мне, а надо признаваться Ревнивое на нас сердито смотрит
Пред птицами. Сама я виновата, И хмурится на всех; и вот причина
Что холодно и мне, Весне, и вам. Жестоких зим и холодов весенних.
Шестнадцать лет тому, как я для шутки Дрожите вы, бедняжки? Попляшите,
И теша свой непостоянный нрав, Согрейтесь! Видала я не раз,
Изменчивый и прихотливый, стала Что пляскою отогревались люди.
Заигрывать с Морозом, старым дедом, Хоть нехотя, хоть с холоду, а пляской
Проказником седым; и с той поры Отпразднуем прилёт на новоселье.
В неволе я у старого. Мужчина
Всегда таков: немножко воли дай,
Находит в отрывке метафору, олицетворение 2
2 Находит в отрывке антитезу, риторические вопросы,
восклицания
Приводит три цитаты из эпизода 3
Определяет роль изобразительных средств в раскрытии
идеи произведения
Кульминация: осада замка Фрон де Бефа
После турнира побежденные рыцари нападают на сэра Седрика по пути домой. Седрика и раненого Айвенго удерживают в замке Фрон де Бефа ради выкупа и мести, тем временем барон пытается добиться любви прекрасной Ровены.
Но слуги Седрика, избежавшие плена благородных героев. Они находят Черного Рыцаря, который Айвенго на турнире, и стрелка Локсли с группой йоменов. Собранная команда штурмует замок и освобождает пленников, злодеев настигает заслуженная кара.
Объяснение:
загалом прозу в.бикова поділяють на воєнну і побутову. хоча справжній талант непересічного майстра проявився саме у повістях на воєнну тематику, поставивши твори письменника серед шедеврів антимілітаристичної психологічної прози про другу світову війну.
саме любов, котра народжується і перемагає, перемагає і в смертоносному вирі, зачавши нове життя, є магістральною проблемою кращої повісті в.бикова „альпійська " (1963) - твору, що завоював велику популярність не тільки у республіках колишнього союзу, але й за рубежем. „альпійська " в. бикова - твір про кохання, кохання велике і прекрасне, яке в умовах смерті народжує життя. саме тому автор і назвав свою повість „".
сюжет твору не позбавлений пригодницького начала: в основі його - втеча з концентраційного табору, розташованого в австрійських альпах. волею випадку, відстоюючи власну гідність у конфлікті з есесівцем, іван терешко здійснює чергову втечу з фашистського полону (усі попередні закінчувались невдало). утікач виходить переможцем зі спущеними в погоню вовкодавами, хоча сам залишається з незагоєними від укусів ранами на нозі. його супутницею випадково стає італійська дівчина джулія, котра, скориставшись ситуацією, теж втікає з табору. іван, що спочатку бажав усамітнитись від нав'язливої попутниці, стає ніби мимоволі опікуном беззахисної ді пригодницьке начало поступається далі лірико-романтичному і жертовно-героїчному: осмислюється традиційна вже, але невичерпна в художньо-філософських вимірах проблема „кохання і війна", витоки якої у древніх епосах, у багатьох шедеврах світової класики, у якій порушувалась чи то патріотична, чи то визвольна, чи то революційна тематика.
„альпійська - це гімн коханню, що нерозривно поєднане із моральним стоїцизмом простої людини, радянського солдата, дух якого не зламали найжахливіші умови гітлерівського полону, зради і малодушність деяких своїх співвітчизників (коли герой ще на початку війни втікав з полону і переховувався в українській хаті, він знову попадає у руки фашистів через підлість кума господаря, через бажання пристосуванця-обивателя прислужитись окупантам), приниження, фізичні муки і сама смерть, що стала порятунком для дорогої тепер людини - ще зовсім недавно чужої і незнайомої іноземки. були надії на звичайне людське щастя, яке можливе в умовах миру: війна, програна гітлерівцями на сході, йшла поступово до свого завершального кінця.
радянський полонений іван терешка, родом із білорусії, разом з друзями розробляє план втечі із табору смерті. для цього намагались підірвати бомбу, яку есесівці наказують розібрати. ситуація загострюється. іван, захищаючи свою людську гідність, кидається на охоронця, який фізично і морально знущається над в'язнем. виснажені голодом і нелюдськими умовами дехто з полонених, користуючись сум'яттям, виривається у загадкову й загрозливу невідомість альпійських лісів і гір.
це визначає першу колізію (власне сюжетну лінію) - боротьбу людини за свободу, протистояння фашистським переслідуванням. саме тут і окреслюється духовно-моральна стійкість полоненого солдата, простого хлопця з білоруського села терешки - маленької людини війни, котра у буденному подвигу підніметься до небуденної, сакральної величі.
першу колізію поглибить друга - головна, яка і визначить провідну ідею твору: любов і жертовність сильніші за смерть, вони відкривають людині справжній смисл життя, роблячи її могутньою і прекрасною, можливість пізнати щастя навіть серед перенесених страждань, серед жорстоких випробовувань, є важливими факторами в осмисленні краси і величі світу, котрий потребує порятунку від земного зла, від руйнівних сил мілітаристського безумства, молоху війни.
почуття, стан душі, життєві цілі і мрії героїв у повісті метафорично асоціюються з природою, з крає альп, контрастними в своїй основі, несучих знаковий у художньому розумінні смисл.
вершини гір, укриті снігом, ніби уособлюють холодний подих смерті. і багаті квітами й різнотрав'ям, життєдайними дарами природи розкішні неповторною красою альпійські луки.
саме на них спізнають щастя кохання (до цього вони були просто втікаючими в'язнями з табору знищення) іван та джулія - представники різних народів і соціальних станів (юнак був простим колгоспним трактористом з далекої і загадкової білорусі, дівчина - донька заможних італійців, антифашистка за переконанням). серед цієї мальовничої екзотики зароджується і нове життя. тепло і життєдайність лук з розкішними маками дарують блаженство і незвідану радість, ті найщасливіші життєві миті, котрих їм більше не доведеться пізнати: незабаром іван загине, можливість врятуватися джулії, котра ще й не могла знати, що у ній зародилось нове життя - син, якого і назве в честь батька (тобто, італійський нечто ве