тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.
1. Монолог вызван тем, что Чацкий только что вернулся из путешествия, 3 года он не был в Москве. Он предполагает, что за эти три года никаких существенных изменений не произошло и в общем-то оказался прав. 2. Монолог входит в диалог между Чацким и Софьей, длится на протяжении всего явления 7. 3. Чацкий убеждён, что в Москве за время его отсутствия ничего не изменилось: что Фамусов всё так же посещает Английский клуб; что в городе так же, как и раньше стараются удивить гостей чем-то необычным и мошенничают ради этого (например, прячут человека, который среди зимы щёлкает соловьём) ; что здесь, как и прежде, полно врагов образования – в общем, в том, что за время его отсутствия нравственные устои фамусовского общества не изменились, что барская Москва живёт так же, как и прежде, за счёт крепостных, что здесь по-прежнему ценятся чины и богатство) 4. Несмотря на то, что Чацкий ничего нового не ожидает увидеть в барской Москве, он взволнован встречей с Софьей, напоминает ей те счастливые моменты, которые они пережили совместно до его отъезда, ему радостно вспоминать говорит он живо, характеристики его остры и метки, он счастлив от того, что вернулся домой (И дым Отечества нам сладок и приятен!) , увидел любимую девушку, но и насторожен холодностью Софьи.
тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.
2. Монолог входит в диалог между Чацким и Софьей, длится на протяжении всего явления 7.
3. Чацкий убеждён, что в Москве за время его отсутствия ничего не изменилось: что Фамусов всё так же посещает Английский клуб; что в городе так же, как и раньше стараются удивить гостей чем-то необычным и мошенничают ради этого (например, прячут человека, который среди зимы щёлкает соловьём) ; что здесь, как и прежде, полно врагов образования – в общем, в том, что за время его отсутствия нравственные устои фамусовского общества не изменились, что барская Москва живёт так же, как и прежде, за счёт крепостных, что здесь по-прежнему ценятся чины и богатство)
4. Несмотря на то, что Чацкий ничего нового не ожидает увидеть в барской Москве, он взволнован встречей с Софьей, напоминает ей те счастливые моменты, которые они пережили совместно до его отъезда, ему радостно вспоминать говорит он живо, характеристики его остры и метки, он счастлив от того, что вернулся домой (И дым Отечества нам сладок и приятен!) , увидел любимую девушку, но и насторожен холодностью Софьи.