ответ: Главный герой одноименной повести Гоголя Тарас Бульба воплощает в себе лучшие качества украинского народа, выкованные им в борьбе за свою свободу от польского гнета.
Он щедр и широк душой, искренне и пылко ненавидит врагов и также искренне и пылко любит свой народ, своих товарищей-казаков. В характере его нет мелочности и эгоизма, всего себя он отдает родине и борьбе за ее счастье. Не любит он нежиться и не хочет для себя богатства, ведь вся его жизнь в сражениях. Все что ему нужно — это чистое поле и хороший конь.
Товарищи любят его, он опытный и смелый, всегда первым кидается в бой, в самые опасные сражения. Но также при всей своей горячности умеет принимать решения с холодной головой, трезвые и расчетливые, что делает его не просто хорошим воином, но и отличным атаманом. За это уважают его запорожцы, и за это они выбрали Тараса «главным среди равных».
К своим сыновьям Тарас Бульба относится как к товарищам по ратному делу, оценивает их личные качества со стороны и не терпит ошибок и малейших проступков. Так, любовь младшего сына, Андрия, к полячке, он расценивает как предательство и собственноручно убивает его. В то же время, смерть старшего сына от пыток он уважает как высшую доблесть, и считает что Остап не мог поступить иначе. Старший и любимый сын окончил свою жизнь именно так, как того хотел отец, и смерть самого Тараса тоже была героической. На него напало сразу тридцать воинов, и те с трудом скрутили казака, могучего как дуб. И последние мысли Тараса были не о пытках и предстоящей смерти, а о друзьях, которые продолжали сражаться из последних сил.
Такой беззаветный патриотизм делает его весьма неоднозначным героем, и нам сложно понять, как из-за преданности общему делу можно убить своего ребенка.
Поэтому, хотя Тарас Бульба — это пример доблести, смелости и героического характера, все же есть в нем и отрицательные черты: его свирепость, жестокость, нетерпимость и не пойти на компромисс. Понятно, что характер его сформировало время и тяжелая судьба украинского народа. В таких сложных условиях позволить себе слабость и мягкотелость — верная смерть, но в наше время такие герои как Тарас Бульба не нашли бы проявления своим ведь в цивилизованном обществе необходимо идти на компромиссы.
Опять же, стоит учесть, что поскольку Тарас Бульба — литературный герой, его характер автор гиперболизировал, приукрасил. Но главное, что хотел показать Гоголь, познакомив нас с таким колоритным персонажем, это типичные черты украинского народа. Эти черты: храбрость, гордость, внешняя строгость и неприступность, но сентиментальная и мягкая душа, вспыльчивость и верность своему делу.
Подробнее - на -
Подробнее – на Otvet.Ws – https://otvet.ws/questions/4749980-sochinenie-na-temu-taras-i-bulba-1-tezis-kommentarii-2-argument.html
Нещодавно ми читали оповідання В.Виннеченка "Федько-халамидник". Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження.
Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.
Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.
Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав. Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене. Сьогодні, коли навколо так багато черствості й ненависті, треба виховувати в собі риси характеру, властиві Федькові-халамиднику, і позбуватися рис, які мав Толя.
ответ: Главный герой одноименной повести Гоголя Тарас Бульба воплощает в себе лучшие качества украинского народа, выкованные им в борьбе за свою свободу от польского гнета.
Он щедр и широк душой, искренне и пылко ненавидит врагов и также искренне и пылко любит свой народ, своих товарищей-казаков. В характере его нет мелочности и эгоизма, всего себя он отдает родине и борьбе за ее счастье. Не любит он нежиться и не хочет для себя богатства, ведь вся его жизнь в сражениях. Все что ему нужно — это чистое поле и хороший конь.
Товарищи любят его, он опытный и смелый, всегда первым кидается в бой, в самые опасные сражения. Но также при всей своей горячности умеет принимать решения с холодной головой, трезвые и расчетливые, что делает его не просто хорошим воином, но и отличным атаманом. За это уважают его запорожцы, и за это они выбрали Тараса «главным среди равных».
К своим сыновьям Тарас Бульба относится как к товарищам по ратному делу, оценивает их личные качества со стороны и не терпит ошибок и малейших проступков. Так, любовь младшего сына, Андрия, к полячке, он расценивает как предательство и собственноручно убивает его. В то же время, смерть старшего сына от пыток он уважает как высшую доблесть, и считает что Остап не мог поступить иначе. Старший и любимый сын окончил свою жизнь именно так, как того хотел отец, и смерть самого Тараса тоже была героической. На него напало сразу тридцать воинов, и те с трудом скрутили казака, могучего как дуб. И последние мысли Тараса были не о пытках и предстоящей смерти, а о друзьях, которые продолжали сражаться из последних сил.
Такой беззаветный патриотизм делает его весьма неоднозначным героем, и нам сложно понять, как из-за преданности общему делу можно убить своего ребенка.
Поэтому, хотя Тарас Бульба — это пример доблести, смелости и героического характера, все же есть в нем и отрицательные черты: его свирепость, жестокость, нетерпимость и не пойти на компромисс. Понятно, что характер его сформировало время и тяжелая судьба украинского народа. В таких сложных условиях позволить себе слабость и мягкотелость — верная смерть, но в наше время такие герои как Тарас Бульба не нашли бы проявления своим ведь в цивилизованном обществе необходимо идти на компромиссы.
Опять же, стоит учесть, что поскольку Тарас Бульба — литературный герой, его характер автор гиперболизировал, приукрасил. Но главное, что хотел показать Гоголь, познакомив нас с таким колоритным персонажем, это типичные черты украинского народа. Эти черты: храбрость, гордость, внешняя строгость и неприступность, но сентиментальная и мягкая душа, вспыльчивость и верность своему делу.
Подробнее - на -
Подробнее – на Otvet.Ws – https://otvet.ws/questions/4749980-sochinenie-na-temu-taras-i-bulba-1-tezis-kommentarii-2-argument.html
Нещодавно ми читали оповідання В.Виннеченка "Федько-халамидник". Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження.
Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.
Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.
Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав. Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене. Сьогодні, коли навколо так багато черствості й ненависті, треба виховувати в собі риси характеру, властиві Федькові-халамиднику, і позбуватися рис, які мав Толя.