составить план
8 Частей!
Особенности поэмы “Василий Тёркин”
Поэма «Василий Теркин» отличается своеобразным историзмом. Условно ее можно разделить на три части, совпадающие с началом, серединой и концом войны. Поэтическое осмысление этапов войны создает из хроники лирическую летопись событий. Чувство горечи и скорби наполняет первую часть, вера в победу - вторую, радость освобождения Отечества становится лейтмотивом третьей части поэмы. Это объясняется тем, что А.Т. Твардовский создавал поэму постепенно, на протяжении всей Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.
Оригинальна и композиция поэмы. Не только отдельные главы, но и периоды, строфы внутри глав отличаются своей законченностью. Это вызвано тем, что поэма печаталась по частям. И должна быть доступной читателю с «любого места».
В поэме 30 глав. В двадцати пяти из них полно, всесторонне раскрывается герой, который попадает в самые разнообразные военные ситуации. В последних главах Теркин не появляется вовсе («Про солдата сироту», «По дороге на Берлин»). Поэт сказал о герое все и не хочет повторяться, делать образ иллюстративным.
Не случайно и то, что произведение Твардовского начинается и заканчивается лирическими отступлениями. Открытый разговор с читателем приближает к внутреннему миру произведения, создает атмосферу общей причастности к событиям. Поэма заканчивается посвящением павшим.
Твардовский рассказывает о причинах, которые толкнули его на такое построение поэмы:
“Я не долго томился сомнениями и опасениями относительно неопределенности жанра, отсутствие первоначального плана, обнимающего все произведение наперед, слабой сюжетной связанности глав между собою. Не поэма - ну и пусть себе не поэма, - решил я ; нет единого сюжета - пусть себе нет, не надо; нет самого начала вещи - некогда его выдумывать; не намечена кульминация и завершение всего повествования - пусть, надо писать о том, что горит, не ждет…”
Конечно, сюжет в произведении необходим. Твардовский об этом отлично знал и знает, но стремясь донести до читателя «сущую правду » войны, он полемически заявлял о своем отказе от сюжета в обычном понимании этого слова.
На войне сюжета нету…
Впрочем, правде не во вред.
Правдивость, достоверность широких картин жизни поэт подчеркнул тем, что назвал «Василия Теркина» не поэмой, а «книгой про бойца». Слово «книга» в этом народом смысле звучит как-то по-особому значительно, как предмет «серьезный, достоверный, безусловный», - говорит Твардовский.
Поэма «Василий Теркин» - эпическое полотно. Но в ней мощно звучат и лирические мотивы. Твардовский мог назвать ( и назвал) поэму «Василий Теркин» своей лирикой, ибо в этом произведении впервые столь ярко, многообразно и сильно выразился облик самого поэта, черты его личности.
Література знає безліч прикладів справді трагічних головних героїв творів. Але одним з найбільш докладних трагічних героїв, який був описаний автором найкращим чином, є Гамлет. Автор твору зміг надзвичайно докладно описати Гамлета, його еволюцію як особистості і зміни його ставлення до життя. Незважаючи на свій високий соціальний статус, Гамлет зіткнувся з проблемами, яких не знає ні один бідняк. І він дуже змінився під час подолання цих складних проблем.
Історія Гамлета починається досить радісно. Молодий чоловік жив у повноцінній сім’ї і готувався очолить державу, коли його батько відійде на спокій. Але сталося непередбачене – батько Гамлета був убитий власним рідним братом, мати Гамлета вийшла заміж за цього брата. Таким чином, Гамлет втратив саму близьку людину – власного батька і позбувся можливості зійти на трон. Спочатку головний герой твору не повірив у те, що сталося, але потім те, що відбулося, його просто вразило. Він зіткнувся з великими проблемами, яких ніколи раніше не очікував. Сприйняття світу різко змінилося в розумінні Гамлета. Через це в його збудженій свідомості виникла своєрідна роздвоєність: з одного боку, він хотів боротися, доводити свою правоту і робити якісь дії для остаточного досягнення успіху, але з іншого боку, він перебував у стані жахливого безладу, що практично сковував його і не давав робити практично нічого корисного. Гамлет ненавидів свого дядька Клавдія, який позбавив його всього того, чого Гамлет мав намір отримати. І тоді Гамлет вирішив помститися йому. Але все-таки розчарування від такого несправедливого життя виявилося набагато сильнішим, а тому молода хлопець все ж в більшій мірі замикався в собі, намагався відшукати відповіді на всі свої питання у власному розумі, а не в реальному житті. Такі роздуми приводять Гамлета до думок про власну слабкість та нікчемність, було багато інформації про те, що за всі свої невдачі він картає себе лише одного. Крім того, він починає надмірно багато замислюватися про смерть, і це теж не має ніякої користі.
Основний трагізм Гамлета в тому, що цей чоловік пережив надто різкий перепад від хорошого до поганого в його житті. Йому здавалося, що життя його ніколи не буде мати настільки серйозних складнощів. Тим не менше, ці складності мало місце, і з ними потрібно щось робити. Але внутрішнє сум’яття Гамлета не давало йому можливості робити хоч щось корисне, а тому він так і не зміг впоратися з усіма своїми проблемами. А це в свою чергу зробило його образ ще більш трагічним, ніж він був.