На страницах повести а. с. пушкина «дубровский» я встретилась с двумя яркими образами - машей троекуровой и владимиром дубровским. маша троекурова была гармоничной личностью. рано потерявшая мать, выросшая в одиночестве на природе, она была кроткой чуткой и мечтательной. отца своего марья кирилловна любила, но друга и советчика в нем не нашла. кирилла петрович хоть и «любил ее до безумия, но обходился с нею со свойственным ему своенравием, то стараясь угождать ее прихотям, то пугая ее суровым, а иногда и жестоким обращением. уверенный в ее привязанности, никогда не мог добиться ее доверительности» . когда в поместье к троекуровым явился молодой учитель для сводного брата маши и время от времени стал давать уроки музыки и ей, то вскоре девушка нашла в нем героя своего романа. машу покорили в молодом учителе его благородство, усердие и особенно – его храбрость. она почувствовала в молодом человеке родственную душу. узнав вскоре, что учитель дефордж - -это не кто иной, как дубровский, известный разбойник, которого давно уже разыскивает полиция, маша хоть и испугалась, но не отреклась от него. узнав о мысли отца выдать её замуж за нелюбимого, но богатого человека, маша решилась на побег с дубровским. но судьбе было угодно отнять у нее этот шанс быть с любимым: побег не удался. владимир дубровский передо мной предстаёт молодым, уверенным в себе и в своём будущем дворянином. «он позволяет себе роскошные прихоти, играл в карты и входил в долги, не заботясь о будущем и предвидя себя рано или поздно богатую невесте, мечту бедной молодости» . владимир дубровский был настоящим сыном своего отца: такой же честный, справедливый, порядочный. узнав о причине болезни андрея гавриловича, о том, как обошёлся с ним троекуров, молодой дубровский собрался мстить. сносить обиды- не в его правилах. устраивая на дорогах разбои, он подвергает преследованию только виновных, по его мнению, людей, которые из-за денег лишились человеческих качеств. дубровскому присуще чувство товарищества. поймав на дороге приказчика с деньгами для гвардейского офицера, он не отобрал эти деньги, а возвратил их обратно. о благородстве и доброте дубровского говорит и тот факт, что все жители бывшего имения отца тут же перешли на его сторону и готовы были сложить за него свои головы. дубровский- сильный, смелый, бесстрашный. но он робкий и сдержанный при встречах с любимой девушкой- машей троекуровой. обман и любовь для него- не совместимы. поэтому и признаётся владимир маше, кто он на самом деле, оставляя за девушкой право выбора. всё дело в морали, и чувстве долга, ответственности на которых выросли маша и владимир. честь и долг для них дороже любви. в этом достоинство главной героини и привлекательность владимира дубровского. что касается лично меня, то я бы предпочла любовь! и сожалею маше и владимиру подробнее - на -
захар беркут є одним з головних персонажів. навіть повість названа його іменем.
цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. було йому дев'яносто років. на своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів.
«високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. бо не дивлячись на старість, захар став надійною опорою для односельців. був розумним, справедливим, благородним. радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. старий беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.
захар беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.
автор симпатизує своєму герою. приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. описує дуже детально, як нікого іншого. зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. навіть умираючи, захар беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим».
захар беркут є одним з головних персонажів. навіть повість названа його іменем.
цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. було йому дев'яносто років. на своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів.
«високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. бо не дивлячись на старість, захар став надійною опорою для односельців. був розумним, справедливим, благородним. радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. старий беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.
захар беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.
автор симпатизує своєму герою. приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. описує дуже детально, як нікого іншого. зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. навіть умираючи, захар беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим».