Перша реакція, яка охоплює людину в екстремальній ситуації, – це страх. У перші секунди страх є абсолютно неконтрольованим, тому різко послаблюється навичка самоконтролю. У стані паніки людина просто не здатна шукати альтернативні рішення й не бачить наслідків уже прийнятих рішень.
Коли вам вдалося побороти страх та паніку, будуйте план дій. Дайте собі чітку відповідь: «Як врятуватися самому та до ншим?»
ЯК ДІЯТИ?
У ситуації загрози надзвичайної ситуації намагайтеся максимально відсторонитися від натовпу, зупиніться й роздивіться навсібіч, зробіть глибокий вдих. Визначте найнебезпечніший об’єкт. Намагайтеся прийняти рішення, яке до вам максимально захистити себе.
ЩО РОБИТИ?
Якщо виникла шокова реакція, психологічно захистити самого себе практично неможливо, тому що на початковій стадії людина перебуває у збудженому стані, а потім у неї порушуються контакти із зовнішнім світом. Проте можна до близьким людям, які опинилися у такому стані.
Потрібно розмовляти з людиною, надавати їй чіткі й прості інструкції до дій.
Наступною реакцією організму на шок може бути стан нервового тремтіння. Треба потрясти потерпілого за плечі впродовж кількох секунд. Одночасно потрібно розмовляти з людиною, щоб вона не сприйняла це як акт фізичного нападу. Після розслаблення дати людині відпочити деякий час.
Посттравматичний стресовий розлад – комплекс реакцій на травму або збурення, яке у більшості людей викликає страх. Таким розладом можна вважати певну поведінку, що виникає через місяць-півроку після подій, що викликали травму. Людина ніби переживає цю ситуацію знову й знову і не може жити звичним життям.
Якщо ви помітили у своїх близьких ознаки посттравматичного стресового розладу, через котрий людина позбавляється можливості продуктивно жити й працювати, надайте їй емоційну підтримку. Поясніть, що ви розумієте її почуття та стан і готові спілкуватися з нею стільки, скільки буде потрібно.
Пам’ятайте, що оптимісти, які сприймають навколишній світ позитивно, а також люди, які мають стійку психіку, сильну волю й навички самоконтролю, виживають в екстремальних ситуаціях частіше й виходять із посттравматичних станів набагато швидше. Працюйте над собою, розвивайтеся, визначайте свої «слабкі місця» й виробляйте тактику власної поведінки. Бо саме психологічні резерви людини найчастіше є вирішальними для виживання в більшості екстремальних ситуацій.
Я думаю, что у Жилина все сложится наилучшим образом, так как он человек с сильной волей духа и крепким, стойким характером. Он неприступен ни перед какими трудностями, и прилагает все силы, чтобы достичь цели. Также надо отметить, что у него огромное терпение и выдержка, о чем свидетельствует рассказ. Ему удалось бежать из плена татар, и кроме себя, он и своего товарища, Костылина- это характеризует его, как надежного друга. Думаю, он многого достигнул в своей жизни.
Насчет второго, я не знаю. Мне он показался довольно вялым и слабовольным человеком, который сразу опустил руки, и не пытался что-то предпринять.
Перша реакція, яка охоплює людину в екстремальній ситуації, – це страх. У перші секунди страх є абсолютно неконтрольованим, тому різко послаблюється навичка самоконтролю. У стані паніки людина просто не здатна шукати альтернативні рішення й не бачить наслідків уже прийнятих рішень.
Коли вам вдалося побороти страх та паніку, будуйте план дій. Дайте собі чітку відповідь: «Як врятуватися самому та до ншим?»
ЯК ДІЯТИ?
У ситуації загрози надзвичайної ситуації намагайтеся максимально відсторонитися від натовпу, зупиніться й роздивіться навсібіч, зробіть глибокий вдих. Визначте найнебезпечніший об’єкт. Намагайтеся прийняти рішення, яке до вам максимально захистити себе.
ЩО РОБИТИ?
Якщо виникла шокова реакція, психологічно захистити самого себе практично неможливо, тому що на початковій стадії людина перебуває у збудженому стані, а потім у неї порушуються контакти із зовнішнім світом. Проте можна до близьким людям, які опинилися у такому стані.
Потрібно розмовляти з людиною, надавати їй чіткі й прості інструкції до дій.
Наступною реакцією організму на шок може бути стан нервового тремтіння. Треба потрясти потерпілого за плечі впродовж кількох секунд. Одночасно потрібно розмовляти з людиною, щоб вона не сприйняла це як акт фізичного нападу. Після розслаблення дати людині відпочити деякий час.
Посттравматичний стресовий розлад – комплекс реакцій на травму або збурення, яке у більшості людей викликає страх. Таким розладом можна вважати певну поведінку, що виникає через місяць-півроку після подій, що викликали травму. Людина ніби переживає цю ситуацію знову й знову і не може жити звичним життям.
Якщо ви помітили у своїх близьких ознаки посттравматичного стресового розладу, через котрий людина позбавляється можливості продуктивно жити й працювати, надайте їй емоційну підтримку. Поясніть, що ви розумієте її почуття та стан і готові спілкуватися з нею стільки, скільки буде потрібно.
Пам’ятайте, що оптимісти, які сприймають навколишній світ позитивно, а також люди, які мають стійку психіку, сильну волю й навички самоконтролю, виживають в екстремальних ситуаціях частіше й виходять із посттравматичних станів набагато швидше. Працюйте над собою, розвивайтеся, визначайте свої «слабкі місця» й виробляйте тактику власної поведінки. Бо саме психологічні резерви людини найчастіше є вирішальними для виживання в більшості екстремальних ситуацій.
Наверно, ты про "Кавказского Пленника" Толстого.
Я думаю, что у Жилина все сложится наилучшим образом, так как он человек с сильной волей духа и крепким, стойким характером. Он неприступен ни перед какими трудностями, и прилагает все силы, чтобы достичь цели. Также надо отметить, что у него огромное терпение и выдержка, о чем свидетельствует рассказ. Ему удалось бежать из плена татар, и кроме себя, он и своего товарища, Костылина- это характеризует его, как надежного друга. Думаю, он многого достигнул в своей жизни.
Насчет второго, я не знаю. Мне он показался довольно вялым и слабовольным человеком, который сразу опустил руки, и не пытался что-то предпринять.