Составьте план к сочинению на тему: каким я представляю митрофана из ,,недоросля,, фонвизина . там должны быть пункты какую проблему поднимает автор как автор относится к этой проблеме какие доказательства можно , !
Зараз за вікном 2013 рік. Всі ми жевемо в період розвитку все новіших та новіших технологій. Телевізори з ультратонкими екранами, сенсорні телефони, пральні машини, мікрохвильові печі Все це оточує нас. А чи змінився наш відпочинок? Відповідь на це запитання досить проста - ТАК. Раніше діти бігали на вулицях, гралися з друзями у різні ігри або тихо із задоволенням читали якусь цікаву книжечку. Зараз же замість вище сказаного ми дивимося телевізор або граємо на комп'ютері, які сильно псують наш зір і через що ми страждаємо у майбутньому. Нажаль сучасні підлітки та дорослі не розуміють. Їм краще подивитися фільм протягом 2 годин, ніж читати книжку на 200-300 сторінок. Авжеж вигідніше та зручніше подивитись все по екрану, з'економивши багато часу. Проте, коли ти читаєш книжку, вглиблюєшся в кожне прочитане слово, ти розумієш все набагато краще й цікавіше. Книжки, ніби люди, кожна відрізняється одна від одної. В одній ми можемо прочитати про тваринок та домашніх тваринок, яких ми так любимо, які дарують нам радість та задоволення. В іншій про чисте та вічне кохання, яке не згасає при будь-яких ситуаціях, без зрад і негараздів. В третій, про войовничих та відчайдушних лицарів, які рятували простих людей і чарівних дам.
Читаючи книжку, ми переживаємо разом з її героєм всі емоції таподії, зливаємося з ним, стаємо одним цілим. Це дає нам змогу це дає нам змогу зрозуміти сенс, зрозуміти думки та душу автора ціїє книжки. Фільми ж нам цього дати не можуть. Можливо це буде реально років через 200, а можливо й ні.
Отже, я вважаю, що книжка - це людський скарб, який нічим і ніяк не можна замінити, який нас зацікавлював, зацікавлює і буде зацікавлювати ще багато-багато віків та століть.
Рассказ "Возвращение" Андрея Платонова начинается с пути главноого героя, капитана Иванова, домой. Это рассказ не просто о возвращении солдата с войны, это рассказ о возвращении человека к самому себе. Иванов, покидая родную часть, чувствует себя "осиротевшим без армии", он всеми силами откладывает час свидания с семьей, и даже на несколько дней задерживается с девушкой Машой в ее родном городе. А тем временем его жена встречает каждый проходящий мимо поезд на вокзале. По приезде домой он не узнает своего сына Петрушу: так сильно тот изменился. Отец отмечает, как сын стал похож на "деда". Иванов никак не может понять причин этих перемен. Он холодно равнодушен к мальчик. Он, капитан, провоевавший 4 года, не понимает как приходилось тяжело его близким в тылу. Иванов думает, что лишь он видел войну в лицо. Он смотрит на жизнь своих близких " через преграду самолюбия и собственного интереса". Он не может понять жену, простить ее и решает бежать, бросив семью.
Зараз за вікном 2013 рік. Всі ми жевемо в період розвитку все новіших та новіших технологій. Телевізори з ультратонкими екранами, сенсорні телефони, пральні машини, мікрохвильові печі Все це оточує нас. А чи змінився наш відпочинок? Відповідь на це запитання досить проста - ТАК. Раніше діти бігали на вулицях, гралися з друзями у різні ігри або тихо із задоволенням читали якусь цікаву книжечку. Зараз же замість вище сказаного ми дивимося телевізор або граємо на комп'ютері, які сильно псують наш зір і через що ми страждаємо у майбутньому. Нажаль сучасні підлітки та дорослі не розуміють. Їм краще подивитися фільм протягом 2 годин, ніж читати книжку на 200-300 сторінок. Авжеж вигідніше та зручніше подивитись все по екрану, з'економивши багато часу. Проте, коли ти читаєш книжку, вглиблюєшся в кожне прочитане слово, ти розумієш все набагато краще й цікавіше. Книжки, ніби люди, кожна відрізняється одна від одної. В одній ми можемо прочитати про тваринок та домашніх тваринок, яких ми так любимо, які дарують нам радість та задоволення. В іншій про чисте та вічне кохання, яке не згасає при будь-яких ситуаціях, без зрад і негараздів. В третій, про войовничих та відчайдушних лицарів, які рятували простих людей і чарівних дам.
Читаючи книжку, ми переживаємо разом з її героєм всі емоції таподії, зливаємося з ним, стаємо одним цілим. Це дає нам змогу це дає нам змогу зрозуміти сенс, зрозуміти думки та душу автора ціїє книжки. Фільми ж нам цього дати не можуть. Можливо це буде реально років через 200, а можливо й ні.
Отже, я вважаю, що книжка - це людський скарб, який нічим і ніяк не можна замінити, який нас зацікавлював, зацікавлює і буде зацікавлювати ще багато-багато віків та століть.
Рассказ "Возвращение" Андрея Платонова начинается с пути главноого героя, капитана Иванова, домой. Это рассказ не просто о возвращении солдата с войны, это рассказ о возвращении человека к самому себе. Иванов, покидая родную часть, чувствует себя "осиротевшим без армии", он всеми силами откладывает час свидания с семьей, и даже на несколько дней задерживается с девушкой Машой в ее родном городе. А тем временем его жена встречает каждый проходящий мимо поезд на вокзале. По приезде домой он не узнает своего сына Петрушу: так сильно тот изменился. Отец отмечает, как сын стал похож на "деда". Иванов никак не может понять причин этих перемен. Он холодно равнодушен к мальчик. Он, капитан, провоевавший 4 года, не понимает как приходилось тяжело его близким в тылу. Иванов думает, что лишь он видел войну в лицо. Он смотрит на жизнь своих близких " через преграду самолюбия и собственного интереса". Он не может понять жену, простить ее и решает бежать, бросив семью.