Теория Раскольникова — явление далеко не случайное. На протяжении всего XIX века в русской литературе не прекращались споры о роли сильной личности в истории, ее моральном облике. Особенно остро эта проблема встала перед обществом после поражения Наполеона. Проблема сильной личности неотделима от наполеоновской идеи. «Наполеону, — утверждает Раскольников, — и в голову не пришло бы мучиться вопросом — можно ли убить старушонку, — он зарезал бы без всякой задумчивости». Главный герой полагает, что все люди от рождения по закону природы делятся на два разряда: «на низший (обыкновенных), так сказать, на материал, и на собственно людей, то есть имеющих дар или талант сказать в своей среде новое слово». Сильный имеет право преступить закон и совершать преступления во имя «лучшего».
Второй разряд людей — это одиночки, не подчиняющиеся общему закону: «Если ему нужно для своей идеи перешагнуть хотя бы и через труп, через кровь, то он внутри себя, по совести, может дать себе разрешение перешагнуть через кровь». Для достижения карьеры, власти не существует преград. Раскольников признаётся Соне: «Я додумался до того, Соня, что власть даётся только тому, кто посмеет наклониться и взять её». Ключевое слово этой теории — власть, господство. Тираны не останавливались не перед чем ради достижения своей цели. Она оправдывает любые средства. Но при этом они прикрывали свои страшные преступления желанием улучшить жизнь человечества. Недаром ещё в черновиках автор указывал, что «в образе Раскольникова выражается в романе мысль непомерной гордости, высокомерия и презрения к этому обществу».
В итоге Раскольников утверждает: «Свобода и власть, а главное — власть! Над всею дрожащей тварью и над всем муравейником». Его теория захватила не только ум, но и сердце героя. Причина тому — отвлечённость этой теории от жизни. Именно в этом корень зла. Теория малой крови ради счастья других не оправдывает себя с самого начала: вместо одного преступления Раскольников совершает три. Он убивает не только Алёну Ивановну, но и её беременную сестру.
Жизнь сталкивает его с Мармеладовым, представителем «низшего разряда людей», но сознающего себя личностью и требующим к себе человеческого отношения. Раскольников не может не сочувствовать ему, хотя в соответствии со своей теорией должен презирать подобных людей. Со своей тяжелой судьбой Мармеладов — живое свидетельство того бесчеловечного мира, который породил «теорию двух разрядов людей».
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?
Теория Раскольникова — явление далеко не случайное. На протяжении всего XIX века в русской литературе не прекращались споры о роли сильной личности в истории, ее моральном облике. Особенно остро эта проблема встала перед обществом после поражения Наполеона. Проблема сильной личности неотделима от наполеоновской идеи. «Наполеону, — утверждает Раскольников, — и в голову не пришло бы мучиться вопросом — можно ли убить старушонку, — он зарезал бы без всякой задумчивости». Главный герой полагает, что все люди от рождения по закону природы делятся на два разряда: «на низший (обыкновенных), так сказать, на материал, и на собственно людей, то есть имеющих дар или талант сказать в своей среде новое слово». Сильный имеет право преступить закон и совершать преступления во имя «лучшего».
Второй разряд людей — это одиночки, не подчиняющиеся общему закону: «Если ему нужно для своей идеи перешагнуть хотя бы и через труп, через кровь, то он внутри себя, по совести, может дать себе разрешение перешагнуть через кровь». Для достижения карьеры, власти не существует преград. Раскольников признаётся Соне: «Я додумался до того, Соня, что власть даётся только тому, кто посмеет наклониться и взять её». Ключевое слово этой теории — власть, господство. Тираны не останавливались не перед чем ради достижения своей цели. Она оправдывает любые средства. Но при этом они прикрывали свои страшные преступления желанием улучшить жизнь человечества. Недаром ещё в черновиках автор указывал, что «в образе Раскольникова выражается в романе мысль непомерной гордости, высокомерия и презрения к этому обществу».
В итоге Раскольников утверждает: «Свобода и власть, а главное — власть! Над всею дрожащей тварью и над всем муравейником». Его теория захватила не только ум, но и сердце героя. Причина тому — отвлечённость этой теории от жизни. Именно в этом корень зла. Теория малой крови ради счастья других не оправдывает себя с самого начала: вместо одного преступления Раскольников совершает три. Он убивает не только Алёну Ивановну, но и её беременную сестру.
Жизнь сталкивает его с Мармеладовым, представителем «низшего разряда людей», но сознающего себя личностью и требующим к себе человеческого отношения. Раскольников не может не сочувствовать ему, хотя в соответствии со своей теорией должен презирать подобных людей. Со своей тяжелой судьбой Мармеладов — живое свидетельство того бесчеловечного мира, который породил «теорию двух разрядов людей».
Объяснение:
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?