Составьте словесный портрет к слову расчищенная​

Головний герой цієї повісті — Гуллівер. Він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у Нотгінгемпширі. На чотирнадцятому році його віддали до коледжу в Кембріджі. Але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки.

Потім Гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера Бетса і став лікарем. Гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо мріяв стати мандрівником. Згодом Лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у Лейденському університеті в Голландії.

За рекомендацією містера Бетса, Гуллівер найнявся лікарем на корабель "Ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах Східного Середземномор'я.

Після плавання, за порадою друзів, він одружився з Мері Берген — дочкою власника панчішної крамниці Ермунда Бертона. Щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, Гуллівер вирушає у плавання на кораблі "Антилопа" в Ост-Індію. Тоді йому було приблизно 30—33 роки.

На мою думку, Гуллівер мав приємну зовнішність. Він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя.

З твору видно, що Гуллівер мав позитивні риси характеру. Автор відзначає його людяність: "... (Гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу...", підкреслює сміливість: "Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працювати..

Объяснение:

Когда мы смотрим на картину Рылова, у нас со­здаётся впечатление, что мы стоим на возвышении, а перед нами открывается река, на которой лодки с парусами. Возле реки много деревьев. День ясный и ветреный. Небо чистое, нежно-голубое, на нём разноцветные облака. Их освещают солнечные лу­чи, поэтому облака становятся белыми, розовыми, лиловыми.Листва деревьев тоже освещена солнечными лу­чами. Она блестит и переливается. Создаётся впе­чатление, что листва движется, живёт, трепещет под порывами ветра. Природа на картине выглядит силь­ной, живой и очень гармоничной. Сильный ветер заставляет деревья гнуться. Кажется, будто мы слы­шим завывания ветра. Молодые берёзки выглядят такими хрупкими и беззащитными. Они вот-вот уле­тят туда, куда унесёт их ветер. Взрослые деревья выглядят более крепкими. Они уже стоят не один десяток лет, они сильны и могучи. Ветер не страшен им.По широкой темно-синей реке несутся маленькие лодочки. Ветер надувает паруса, и лодочки мчаться куда-то вдаль. Они кажутся такими лёгкими и неве­сомыми.Несомненная заслуга художника в том, что он умел показать поэзию и красоту самых обычных картин природы. Нужно иметь настоящий талант живописца, чтобы увидеть и осознать гармонию и ве­ликолепие пейзажей. Впечатления, которые останутся незамеченными большинством людей, для настоящего художника имеют огромное значение.Картина «Зелёный шум» вызывает восхищение зрителей. На картину хочется смотреть, не отрываясь. Это ни с чем несравнимое ощущение — живая, перво­зданная красота природы, которая открывается перед нами во всей своей самобытности. Многообразие жи­вого мира природы, её изменчивость и подвижность — всё это есть в картине великого художника. Каждая деталь картины — ветер, солнечные лучи, кучевые облака, волны, листва — выглядят удивительно реаль­ными и правдоподобными. В картине нет статичности, отчётливо ощущается движение. Кажется, что мы слышим шум леса, ощущаем свежесть воздуха и аро­мат листвы.