В
Все
М
Математика
А
Английский язык
Х
Химия
Э
Экономика
П
Право
И
Информатика
У
Українська мова
Қ
Қазақ тiлi
О
ОБЖ
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
У
Українська література
М
Музыка
П
Психология
А
Алгебра
Л
Литература
Б
Биология
М
МХК
О
Окружающий мир
О
Обществознание
И
История
Г
Геометрия
Ф
Французский язык
Ф
Физика
Д
Другие предметы
Р
Русский язык
Г
География
маркинала
маркинала
09.12.2020 11:25 •  Литература

Сравнить главных героев “дом с мезонином” и “попрыгунья”

Показать ответ
Ответ:
ОTВЕT
ОTВЕT
12.06.2020 01:51
«ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА» ШЕВЧЕНКО АНАЛІЗ Аналіз вірша «До Основ’яненка» Шевченко для підготовки до ЗНО — тема, ідея, жанр, віршовий розмір, художні засоби. Також ви можете ознайомитися з ідейно-художнім аналізом «До Основ’яненка». «До Основ’яненка» аналіз Рік написання: 1839 Рід літератури — громадянська лірика. Тема «До Основ’яненка»: відтворення спогадів поета про старожитню Україну, запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю. Ідея «До Основ’яненка»: прохання до Основ’яненка оспівувати історію рідного краю, Запорозьку Січ, пробуджувати національну свідомість українців. Основна думка: Т. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу. Жанр «До Основ’яненка»: вірш-послання Віршований розмір «До Основ’яненка»: ямб Композиція «До Основ’яненка» Експозиція: розповідь про спустошення Запорозької Січі. Зав’язка: розмірковування над славою, яку здобули козаки, захищаючи рідний край. Кульмінація: звертання до Основ’яненка, щоб він уславив героїчне минуле, яке варто шанувати і пам’ятати. Розв’язка: сум Т. Шевченка за рідним краєм під час його перебування на чужині. Художні засоби «До Основ’яненка» Метафори: «Б’ють пороги, місяць сходить», «очерети питають у Дніпра», «сонце гріє, вітер віє», «могили стоять та сумують», «тирса шуміла», «жита похилились», «заграло, сказало… море», «не вернеться воля», «не покриють Україну червоні жупани!», «слава не поляже, а розкаже», «наша дума, наша пісня не вмре, не загине…», «виллю сльозами», «позички з’їли», «слава стала…», «море грає», «усміхнеться серце». Повтори: «сходить… сходить», «Вернітеся!», «Не вернуться!», «правда… правда». Риторичні запитання: «Де-то наші діти ділись, / Де вони гуляють?», «Де наші панують? / Де панують, бенкетують?», «Де ви забарились?», «Чи так, батьку отамане? / Чи правду співаю? / Та що й казать?». Порівняння: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче», «Мова… голосна та правдива, як Господа слово». Риторичні оклики: «Вернітеся!», «Не вернуться!», «Не покриють Україну червоні жупани!», «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава! Слава України!», «Ех, якби-то!», «…батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!». Гіпербола: «Де кров ляха, татарина морем червоніла». Звертання: «Смійся, лютий враже!», «От де, люде, наша слава», «Чи так, батьку отамане?», «Тяжко, батьку…», «Батьку ти мій, друже!», «Ой не шуми, луже!», «ти батьку…», «Співай же їм, мій голубе», «Утни, батьку, орле сизий!». Епітети: «мова хитра», «лихо тяжке», «слава козацькая». Анафори: «Де…», «Не вернуться…», «Без…», «Чи…»
0,0(0 оценок)
Ответ:
dgotshalk
dgotshalk
16.04.2021 06:25
Агафья Матвеевна раньше почти никогда не видела таких людей,
как Обломов, скорее всего он и понравился ей потому,
что не был из ее круга, и им не приходилось никогда встречаться.
Она сравнивает его с покойным мужем и с Тарантьевым, но он,
по ее мнению, совершенно другой человек, у него другие движения,
позы, фразы, он будто сияет спокойствием, красотой и добротой.

Обломову Пшеницына напоминала картину детства, деревню Обломовку.
Она внушала ему спокойствие и умиротворенность, он мог бесконечно лежать
на диване и наблюдать за ее белыми локтями, когда она что-нибудь вышивала.
Он был благодарен ей за все: за то, что она простегала ему все подушки и одеяла,
за ее радушный прием, за заботу, за то, что она напоминала ему его детство,
за то, что она угадывала его желания. «Он каждый день все более дружился с хозяйкой: о любви и в ум ему не приходило» , вернее о любви, которую он испытывал к Ольге.
Отношения между Обломовым и Агафьей Пшеницыной были дружеские.
Обломов видел, что хозяйка участвует в его делах, и предложил ей заняться всеми заботами о его продовольствии, тем самым избавляя барина от хлопот.
Агафья согласилась, она была даже рада, что Обломов сделал ей такое
предложение.
Илья Ильич сделал свой выбор. Он выбирает "обломовщину",потому что
противостоять ей не смог, а главное, не захотел.
Достоинство Обломова в том, что он лишен самодовольства и осознает свое
душевное падение: "Начал гаснуть я над писанием бумаг в канцелярии... "
Поэтому идеал Обломова -прожить век так, как будто счастливо проспал его, -
нашел свое законченное выражение в безмятежной жизни героя на
Выборгской стороне.
И, окунувшись в простую полудеревенскую жизнь в доме Пшеницыной,
Обломов будто бы попадает в прежнюю Обломовку и
в финале произведения обретает наконец желанный покой.
0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Литература
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота