1. Вступление может быть об отрочестве - что это за пора жизни; что об этом говорится в разных произведениях; какое отрочество было у писателя Л.Толстого.
2. В основной части рассказать об основных событиях: переезде в Москву; о переменах в главном герое; об отношениях с гувернером, с бабушкой, с Володей; о дружбе с Нехлюдовым и подготовке в университет.
3. В заключении сказать о том, какой след оставило отрочество в дальнейшей судьбе писателя, как оно отразилось на его жизни и работе.
Объяснение:ответ не мой сразу говорю вот оригинал :
Мольєр глузує з безмежної тупості Журдена. І на прикладі міщанина зайвий раз показує, наскільки низькою та неотесаною може бути навіть багата людина, яка вважає, що за гроші можна купити розум. Але сміється великий драматург не з конкретної людини. Він висміює прагнення наслідувати якісь зовнішні ознаки вищого соціального стану, не змінюючись внутрішньо. Головне не в титулі, не в костюмі, — стверджує Мольєр. Честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.
Вiн переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує «посвячення у муфтïï». Журден стає, хоча й химерним, але шляхтичем. Отже, Мольєр сміється і над людськими вадами, і над характерами, і над умовами, що ці характери виплекали.
1. Вступление может быть об отрочестве - что это за пора жизни; что об этом говорится в разных произведениях; какое отрочество было у писателя Л.Толстого.
2. В основной части рассказать об основных событиях: переезде в Москву; о переменах в главном герое; об отношениях с гувернером, с бабушкой, с Володей; о дружбе с Нехлюдовым и подготовке в университет.
3. В заключении сказать о том, какой след оставило отрочество в дальнейшей судьбе писателя, как оно отразилось на его жизни и работе.
Объяснение:ответ не мой сразу говорю вот оригинал :
Мольєр глузує з безмежної тупості Журдена. І на прикладі міщанина зайвий раз показує, наскільки низькою та неотесаною може бути навіть багата людина, яка вважає, що за гроші можна купити розум. Але сміється великий драматург не з конкретної людини. Він висміює прагнення наслідувати якісь зовнішні ознаки вищого соціального стану, не змінюючись внутрішньо. Головне не в титулі, не в костюмі, — стверджує Мольєр. Честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.
Вiн переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує «посвячення у муфтïï». Журден стає, хоча й химерним, але шляхтичем. Отже, Мольєр сміється і над людськими вадами, і над характерами, і над умовами, що ці характери виплекали.