Сравните двух императоров России в сказе Н.С. Лескова «Левша». В чем особенность отношения к своему государству у каждого из них? Подтвердите цитатами. (Приведите не менее 3 примеров)
Рассказ А.П.Чехова "О Любви" -это произведение о силе чувств,моральных устоях и нравственности общества.История любви,которая не принесла радости,а скорее разочарование героям,история которая не имела развития и счастливого конца.Произведение неоднозначное,оно заставляет читателя задуматься и дать оценку действиям героям.Автор не показывает своего отношения к происходящему,оставляя события на "суд читателей". Павел Константинович Алехин,главный герой рассказа, благородное существо,не благородный человек,а именно существо.Человек,запечатавший свои чувства в футляр,скрыв правду от окружающих.Для детей и взрослых он был благородным существом,ему радовались,его ждали,он вносил ощущение праздника и уверенного спокойствия окружающим,а сам он чувствовал боль,его сердце разрывалось от любви,а признание разрушило бы счастье семьи и принесло горе мужу,детям и матери Анны Алексеевны. Он не жил,а лишь существовал,боясь открыть свои чувства ,Алехин мучился и страдал. Анна Алексеевна Луганович зачастила в гости к сестре и матери,ей не хотелось видеть мужа с детьми,ощущение испорченной жизни,разочарования и было дурным настроением.Дурное настроение-это раздражение,язвительность,насмешливый тон в отношении Алехина,сознание несчастной жизни,безысходности положения приносят страдания и душевную боль Анне. Понятия о нравственности,моральных законах не дали Анне и Алехину быть вместе,но любовь -это чувство безграничное и не подчиняется людским законам,сносит все преграды на пути,но герои поняли это слишком поздно,их сомнения были напрасны,а признание в любви и осознание ничтожности помех быть вместе делают их последнюю встречу полной новой боли.Алехин остаётся одиноким и безрадостным "благородным существом",а Анна покидает его навсегда ,"в дурном настроении",печальная и несчастная.Жизнь "в футляре" неискренняя,лишена чувств и эмоций,переживаний,но Алёхин сознательно жертвует любовью,в угоду мнению окружающих и репутации.
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?
Павел Константинович Алехин,главный герой рассказа, благородное существо,не благородный человек,а именно существо.Человек,запечатавший свои чувства в футляр,скрыв правду от окружающих.Для детей и взрослых он был благородным существом,ему радовались,его ждали,он вносил ощущение праздника и уверенного спокойствия окружающим,а сам он чувствовал боль,его сердце разрывалось от любви,а признание разрушило бы счастье семьи и принесло горе мужу,детям и матери Анны Алексеевны. Он не жил,а лишь существовал,боясь открыть свои чувства ,Алехин мучился и страдал.
Анна Алексеевна Луганович зачастила в гости к сестре и матери,ей не хотелось видеть мужа с детьми,ощущение испорченной жизни,разочарования и было дурным настроением.Дурное настроение-это раздражение,язвительность,насмешливый тон в отношении Алехина,сознание несчастной жизни,безысходности положения приносят страдания и душевную боль Анне.
Понятия о нравственности,моральных законах не дали Анне и Алехину быть вместе,но любовь -это чувство безграничное и не подчиняется людским законам,сносит все преграды на пути,но герои поняли это слишком поздно,их сомнения были напрасны,а признание в любви и осознание ничтожности помех быть вместе делают их последнюю встречу полной новой боли.Алехин остаётся одиноким и безрадостным "благородным существом",а Анна покидает его навсегда ,"в дурном настроении",печальная и несчастная.Жизнь "в футляре" неискренняя,лишена чувств и эмоций,переживаний,но Алёхин сознательно жертвует любовью,в угоду мнению окружающих и репутации.
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?