Головним героєм твору «Міщанин-шляхтич» є пан Журден, і саме навколо нього, його образу і повноцінної взаємодії з навколишнім світом і варто розглядати будь-які проблеми цього твору, в тому числі і його актуальність. Дуже часто трапляється так, що саме образи певних героїв дозволяють зробити певні висновки про самих цих героїв, і це саме той випадок. Тому, щоб дати відповідь на питання про те, в чому полягає актуальність цього комедійного твору, необхідно дати коротку характеристику пану Журдену і подивитися, чи зустрічаються такі ж, як він, люди в даний час.
Перше і найважливіше, що варто сказати про пана Журдене, це те, що він був людиною надзвичайно низького почуття власної гідності. Саме з цієї причини він так старався зробити все, щоб мати право відносити себе до аристократичного суспільства. Пан Журден повністю заперечував цінності власного життя. Він не хотів задовольнятися тим, що у нього вже було. Він гнався за статусом, за певною славою. Але хіба це могло зробити його по-справжньому щасливим? Звичайно ж, що ні. Саме з цієї причини всі ті, хто оточував цього пана, ставилися до нього з певною часткою іронії і навіть глузування. Цілком зрозуміло, що ці люди чітко віддавали собі звіт в тому, що орієнтири цього пана, який так прагнув до прилучення себе до вищого суспільства, насправді, зовсім неправильні. Втім, через все це даний твір і став настільки смішним.
Я думаю, що актуальність цього твору дійсно має місце. І в даний час ми можемо зустріти безліч таких же людей, яким був пан Журден. Звичайно, сьогодні в нашому суспільстві немає такого класу, як аристократи, та й взагалі класовий поділ суспільства залишився далеко в минулому. Втім, певне умовне розподілення все ще має місце. І серед звичайних людей надзвичайно багато тих, хто без належної поваги ставиться до своїх нинішніх життєвих умов, а тому відчайдушно прагнутиме покинути свій нинішній соціальний щоб прилучитися до якогось іншого який, на думку цієї людини, є значно більш престижним, ніж нинішній. Я переконаний, що в даний час така людина виглядає аж ніяк не менш комічно, ніж пан Журден.
Твір Мольєра під назвою «Міщанин і шляхтич», безумовно, залишається актуальним і в сучасних умовах. Це зумовлене людською природою. Іноді трапляється так, що людина не може задовольнятись тим природним становищем, яке вона займає. Це спонукає її прагнути до чогось недосяжного і виглядати безглуздо на цьому шляху.
У комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий висміює господарів, що багатство стало метою їхнього життя, а не засобом заробітку. Такі люди готові продати все на світі, навіть щастя своїх дітей, тільки щоб примножити своє багатство.
У своєму прагненні до наживи Герасим Калитка став жертвою шахраїв, які використовували його жадібність для наживи. Після втрати громадського уваги першою п’єсою драматурга стала комедія «Гроші» 1889 року. Того ж року автор відправив її на рецензію, але повернувся звідти з написом: «Спектакль визнано незручним.» Після екранізації комедію дозволили показати під зміненою назвою — «Сто тисяч». За словами самого автора, назва цього твору більше підійде до його сюжету. Адже справа зовсім не в грошах і не в тому, що вони означають для селян, а в тій сумі в сто тисяч, яку Калитка наважився купити своїми п’ятьма тисячами. У 1890 році була поставлена комедія.
Головним героєм твору «Міщанин-шляхтич» є пан Журден, і саме навколо нього, його образу і повноцінної взаємодії з навколишнім світом і варто розглядати будь-які проблеми цього твору, в тому числі і його актуальність. Дуже часто трапляється так, що саме образи певних героїв дозволяють зробити певні висновки про самих цих героїв, і це саме той випадок. Тому, щоб дати відповідь на питання про те, в чому полягає актуальність цього комедійного твору, необхідно дати коротку характеристику пану Журдену і подивитися, чи зустрічаються такі ж, як він, люди в даний час.
Перше і найважливіше, що варто сказати про пана Журдене, це те, що він був людиною надзвичайно низького почуття власної гідності. Саме з цієї причини він так старався зробити все, щоб мати право відносити себе до аристократичного суспільства. Пан Журден повністю заперечував цінності власного життя. Він не хотів задовольнятися тим, що у нього вже було. Він гнався за статусом, за певною славою. Але хіба це могло зробити його по-справжньому щасливим? Звичайно ж, що ні. Саме з цієї причини всі ті, хто оточував цього пана, ставилися до нього з певною часткою іронії і навіть глузування. Цілком зрозуміло, що ці люди чітко віддавали собі звіт в тому, що орієнтири цього пана, який так прагнув до прилучення себе до вищого суспільства, насправді, зовсім неправильні. Втім, через все це даний твір і став настільки смішним.
Я думаю, що актуальність цього твору дійсно має місце. І в даний час ми можемо зустріти безліч таких же людей, яким був пан Журден. Звичайно, сьогодні в нашому суспільстві немає такого класу, як аристократи, та й взагалі класовий поділ суспільства залишився далеко в минулому. Втім, певне умовне розподілення все ще має місце. І серед звичайних людей надзвичайно багато тих, хто без належної поваги ставиться до своїх нинішніх життєвих умов, а тому відчайдушно прагнутиме покинути свій нинішній соціальний щоб прилучитися до якогось іншого який, на думку цієї людини, є значно більш престижним, ніж нинішній. Я переконаний, що в даний час така людина виглядає аж ніяк не менш комічно, ніж пан Журден.
Твір Мольєра під назвою «Міщанин і шляхтич», безумовно, залишається актуальним і в сучасних умовах. Це зумовлене людською природою. Іноді трапляється так, що людина не може задовольнятись тим природним становищем, яке вона займає. Це спонукає її прагнути до чогось недосяжного і виглядати безглуздо на цьому шляху.
Напиши что то по меньше если лень писать всё
У комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий висміює господарів, що багатство стало метою їхнього життя, а не засобом заробітку. Такі люди готові продати все на світі, навіть щастя своїх дітей, тільки щоб примножити своє багатство.
У своєму прагненні до наживи Герасим Калитка став жертвою шахраїв, які використовували його жадібність для наживи. Після втрати громадського уваги першою п’єсою драматурга стала комедія «Гроші» 1889 року. Того ж року автор відправив її на рецензію, але повернувся звідти з написом: «Спектакль визнано незручним.» Після екранізації комедію дозволили показати під зміненою назвою — «Сто тисяч». За словами самого автора, назва цього твору більше підійде до його сюжету. Адже справа зовсім не в грошах і не в тому, що вони означають для селян, а в тій сумі в сто тисяч, яку Калитка наважився купити своїми п’ятьма тисячами. У 1890 році була поставлена комедія.