Среди литературоведов нет единства в определении кульминационной сцены комедии. Одни видят кульминацию в третьем, другие в четвёртом действии. Какие сцены они имеют в виду? Обоснуйте своё мнение. Комедия Гоголя Ревизор развёрнутый ответ и как можно скорее

1. Фонвизин соблюдает в «Недоросле» единство места и времени: все события комедии разворачива­ются в доме госпожи Простаковой и действие проис­ходит в течение 24 часов. Но Фонвизин нарушает единство действия, так как в произведении два кон­фликта: любовный и социально-политический. Лю­бовный конфликт является основным.

2. Герои комедии делятся на отрицательных (госпожа Простакова, гос­подин Скотинин) и положительных (Милон, Стародум, Софья) .

3. Автор наделяет героев «говорящими» фамилиями: Правдин, Скотинин, Вральман. Положительные герои — Стародум, Софья, Милон — гово­рят правильным литературным языком, их речь по­учительная. Отрицательные же герои используют про­сторечные слова, бранную лексику, их речь более живая (например, Простакова говорит: «А ты, скот, подойди поближе. Не говорила ль я тебе, воровская харя, чтоб ты кафтан пустил шире"

4. Речь героев является средством характеристики героев. Четко прослежи­вается связь с фольклором: герои в разговоре употреб­ляют пословицы и поговорки, которые делают коме­дию «народной» (например, «Всякий женись на своей невесте» , «Век живи, век учись» , «Не хочу учиться, хочу жениться») .

5.Комедия имеет воспитательную направленность, так как в ней затрагиваются важнейшие вопросы вос­питания гражданина, образования, нравственности, произвола помещиков. Комедия носила злободнев­ный характер, ведь Д. И. Фонвизин показал все тяго­ты крепостного права, недостатки обучения. Эта пье­са стала предшественницей комедии А. С. Грибоедова «Горе от ума» .

Нашому народові завжди були притаманні чуйність, доброта, милосердя. Вважалося цілком закономірним і природним до нещасному, знедоленому, дати притулок бездомному, поділитися з голодним шматком хліба, захистити скривдженого, немічного або старого. У житті людей необхідні чуйність, доброта, і не тільки для тих, хто її потребує, а і для тих, хто нею ділиться. До людині може навіть добре слово.

Виховати порядних, добрих дітей намагається кожна родина. Так само виховував і свого племінника Климка, що залишився сиротою, дядько Кирило, виховував, як рідного сина. Він його пестив, любив, привозив гостинці з кожного рейсу. Привчав до самостійності, стежив за шкільним навчанням. І зі свого боку Климко відплачував своєю турботою та любов’ю. Він прибирав, міг приготувати їжу. Климко був наділений багатьма гарними рисами характеру: був чуйний, організований, турботливий.

Коли на початку війни гине його дядько, хлопчик залишається зовсім один, без рідних і даху над головою. Щоб не обтяжувати чуже життя, він ні до кого не йде жити. Та Климко не тільки влаштовує себе, а ще й відповідає за життя своєї улюбленої вчительки, яка залишилася з немовлям на руках. Йому боляче дивитися на те, що вчителька замість молока годує маленьку донечку чаєм, бо не має можливості купити їжу. І тому Климко приймає рішення відправитися за 200 кілометрів у Слов’янськ за сіллю для того, щоб виміняти її на їжу, яка потрібна і його другу, а найголовніше, щоб мати можливість придбати молоко для дитинки своєї вчительки.

Але не всі люди прагнуть до одне одному в горі, є й такі, хто намагається нажитися на чужому нещасті. Зустрілися такі й Климку — це Бородань, який намагається купити плаття вчительки за безцінь, Бочончиха, яка не поділиться і навіть сухарем, а також ворожка та поліцаї. Та все одно добрих людей на світі більше.

Климко подолав шлях аж до Слов’янська, голодний та босий. А там він на ринку врятував дівчину під час облоги, назвавшись її братом. Хлопчик не зміг би вчинити по-іншому, бо він був милосердним і думав більше про інших ніж про себе. Навіть коли Климко був у тітки Марини, яка його лікувала в гарячці і потім хотіла залишити у себе, сміливий та самовідданий хлопчик не погодився, бо відчував відповідальність за життя близьких йому людей.

Після важких випробувань, після небезпечної дороги Климко повертався назад з дорогоцінною сіллю. Він, незважаючи на небезпеку, показав, куди тікати радянському полоненому воїну. І саме тут його наздогнала черга з німецького автомата. Хлопчик гине, не дійшовши до друга та вчительки усього декілька сотень метрів.

Климко постає людиною, яка в першу чергу дбає про інших, а не про себе. Не замислюючись йти на самопожертву, заради людей чинити героїчні вчинки, на які здатен не кожен, зовсім не обов’язково, але виявляти порядність і чуйність, чинити добро — це те, до чого повинна прагнути кожна людина.