Средства выразительности в стихотворении "вчера я шёл по зале освещенной" а. фет
100 !
.

вчера я шел по зале освещенной,
где так давно встречались мы с тобой.
ты здесь опять! безмолвный и смущенный,
невольно я поникнул головой.

и в темноте тревожного сознанья
былые дни я различил едва,
когда шептал безумные желанья
и говорил безумные слова.

знакомыми напевами томимый,
стою. в глазах движенье и цветы —
и кажется, летя под звук любимый,
ты кротко: «что же ты? »

и звуки те ж, и те ж благоуханья,
и чувствую — пылает голова,
и я шепчу безумные желанья
и лепечу безумные слова.

Дело было к вечеру. Герасим шёл тихо и глядел на воду. Вдруг  у самого берега он  увидел небольшого щенка,который никак не мог вылезти из воды. Щенок бился,скользил и дрожал. Герасим  подхватил его одной рукой,сунул   за пазуху и быстро  пошел домой.  В своей каморке он уложил щенка на кровати, прикрыл, затем сбегал на конюшню за соломой, а потом на кухню за чашечкой молока.     Бедной  собачонке  было всего три недели. Глаза у нее прорезались недавно. Она ещё не умела пить из чашки.  Герасим осторожно взял ее  за голову и пригнул  к миске с молоком. Собачка  начала пить с жадностью.  Герасим глядел, гладел да как засмеётся. Всю ночь он возился с ней.  Герасим заснул наконец  около собачки  радостным и тихим сном.

Джек Лондон не дає імені головному герою оповідання «Жага до життя». У цьому є велике значення: людина бореться за своє життя і для неї вже не важливо, ким вона була раніше, де жила, яке ім’я мала. Головний герой оповідання відстає від свого супутника який не став його чекати, покинув самого серед пустельної землі. Герой твору бачить, як віддаляється від нього одинока людська постать, а з нею віддаляється надія вижити.Герой оповідання уже не має сил вполювати дичину, щоб підживити свіжим м’ясом свої сили. Він уже не розбирає дороги, не намагається обійти болітця і корчі, не звертає уваги на свій одяг і взуття. Єдине, що він чітко розбирає, — це напрямок руху. І він іде, вперто йде до далекої мети, до порятунку.Поряд зі знеможеною людиною ледве тягнеться старий голодний вовк. Він уже не може наздогнати якусь дичину, але в нього ще вистачить сили, щоб перегризти горло знесиленому чоловікові. Між людиною і вовком відбувається поєдинок: обидва хочуть жити, а життя одному може дати смерть другого.Джек Лондон згадує, що його герой віднайшов золоту жилу і розбагатів. Він ніс мішечки із золотом, але зараз це золото для нього тільки зайва вага. Воно не має ніякої цінності, адже йдеться про виживання. І чоловік кидає золото. Жага до наживи погнала його в цю льодяну пустелю. Але зараз виявилося, що багатство нічого не варте, коли втрачаєш життя. Сильна духом людина може все. І герой твору своєю боротьбою за життя доводить це.