Стих пророк Пушкина А.С. И Лермонтова М.Ю Найти черты сходства двух текстов на уровне: - сюжета или мотива - образной системы - лексики - изобразительных средств - синтаксических конструкций - других параметров, подсказанных самими текстами.
Певне, сила Івана Франка, що ввібрали в себе його поезії, не згасне ніколи. Бо не згасала сила незабутнього поета протягом його життя, ніщо не могло примусити його скласти зброю, жодного разу він не зазнав і хвилини безнадійного чекання на час, «коли той скрут страшний на тілі велетня порветься» (як писав він у вірші «Не люди наші вороги»).
Громадянська поезія митця — це застигла стихія, буря, вир життя того часу, коли жив і творив геніальний поет, що ввійшов у вітчизняну літературу в образі Вічного революціонера. Читаючи збірки «З вершин і низин», «Мій Ізмарагд», «З днів журби», ми відчуваємо, як поступово ця хвиля оживає, підхоплює нас і заносить у саме вогнище подій XIX століття.
История создания – произведение появилось в 1898 г. под впечатлением от лета, проведенного в подмосковном имении.
Тема стихотворения – летний вечер, опускающийся на деревенские Композиция – Условно стихотворение можно поделить на две части: вечерний пейзаж и обращение к читателю. Формально оно состоит из трех катренов.
Жанр – элегия.
Стихотворный размер – четырехстопный ямб, рифмовка перекрестная АВАВ.
Метафоры – «лучи заката лежат на поле сжатой ржи», «дремотой розовой объята трава», «красный диск луны», «умчись… навстречу ночи и луне».
Певне, сила Івана Франка, що ввібрали в себе його поезії, не згасне ніколи. Бо не згасала сила незабутнього поета протягом його життя, ніщо не могло примусити його скласти зброю, жодного разу він не зазнав і хвилини безнадійного чекання на час, «коли той скрут страшний на тілі велетня порветься» (як писав він у вірші «Не люди наші вороги»).
Громадянська поезія митця — це застигла стихія, буря, вир життя того часу, коли жив і творив геніальний поет, що ввійшов у вітчизняну літературу в образі Вічного революціонера. Читаючи збірки «З вершин і низин», «Мій Ізмарагд», «З днів журби», ми відчуваємо, як поступово ця хвиля оживає, підхоплює нас і заносить у саме вогнище подій XIX століття.
История создания – произведение появилось в 1898 г. под впечатлением от лета, проведенного в подмосковном имении.
Тема стихотворения – летний вечер, опускающийся на деревенские Композиция – Условно стихотворение можно поделить на две части: вечерний пейзаж и обращение к читателю. Формально оно состоит из трех катренов.
Жанр – элегия.
Стихотворный размер – четырехстопный ямб, рифмовка перекрестная АВАВ.
Метафоры – «лучи заката лежат на поле сжатой ржи», «дремотой розовой объята трава», «красный диск луны», «умчись… навстречу ночи и луне».
Эпитеты – «последние лучи», «розовая дремота», «некошеная трава», «вечерняя тишина».
сори что поздно