Сюжетнал толица Кто? Что? Когда? Где? Почему? Ведьма Черт Волостной писарь Кузнец Богатый козак Чуб Тема: «Нечистая сила в русской литературей, Цель — сравнить изобраление нечистой силы в понести Гоголя и в «Сказке о поне и работнике его Валде А, С, Пушкина,
Дід Платон Півторак – рибалка, перевізник через Десну.
Дід Савко – рибалка, перевізник через Десну. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він схожий на Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору сверт не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак.
Дід Платон:
«Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!» (слова Платона Півторака)
Высокомерное, они его не воспринимали всерьез, и когда он рассказал про чистку оружия у , они проигнорировали, хотя в это было важное сообщение. "-- скажите государю, что у ружья кирпичом не чистят: пусть чтобы и у нас не чистили, а то, храни бог войны, они стрелять не годятся. и с этою верностью левша перекрестился и помер. мартын-сольский сейчас же поехал, об этом графу чернышеву доложил, чтобы до государя довести, а граф чернышев на него закричал: -- свое рвотное да слабительное, а не в свое дело не мешайся: в россии на это генералы есть. государю так и не сказали, и чистка все продолжалась до самой крымской кампании. в тогдашнее время как стали ружья заряжать, а пули в них и болтаются, потому что стволы кирпичом расчищены." когда, левша заболел они не проявили особой заботы о нем. относились к нему с пренебрежением и неуважительно: платов его выслушал и про левшу вспомнил. -- как же,коротко с ним знаком, даже за волоса его драл, только не знаю, как ему в таком несчастном разе ; потому что я уже совсем отслужился и полную пуплекцию получил -- теперь меня больше не а ты беги скорее к коменданту скобелеву, он в силах и тоже в этой части опытный, он что-нибудь сделает." зато наоборот: " побежал к графу клейнмихелю и зашумел: -- разве так можно! у и шуба овечкина, так душа человечкина." двуличное отношение, когда государь восхищался трудом левши и мастеров они вели себя по другому "тут и другие придворные, видя, что левши дело выгорело, начали его целовать, а платов ему сто рублей дал и говорит: -- прости меня, братец, что я тебя за волосья отодрал. левша отвечает: -- бог это нам не впервые такой снег на голову."
Дід Платон Півторак – рибалка, перевізник через Десну.
Дід Савко – рибалка, перевізник через Десну. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він схожий на Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору сверт не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак.
Дід Платон:
«Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!» (слова Платона Півторака)