Сонет «Соответствия» Шарля Бодлера критики считают своеобразным манифестом символизма. В его строках содержится главная идея этого движения: все материальные вещи являются символами иной реальности, внутреннего мира души, а потому между ними и душевными проявлениями могут и должны быть соответствия. Эти соответствия воплощаются в цветах, звуках, запахах. Эта идея нашла живой отклик в творчестве многих авторов.
Приверженцы различных поэтических течений отдавали должное Бодлеру как провозвестнику нового стиля, переводя это произведение на родной язык. Имеется несколько переводов «Соответствий», принадлежащих перу К. Бальмонта, В. Левика, П. Якубовича и других. Одним из самых известный считается работа Эллиса (псевдоним Льва Кобылинского, 1879–1947). Именно к ней мы обратимся для анализа стихотворения.
Сонет «Соответствия» был написан Бодлером предположительно в 1855 году. Стихотворение помещено в раздел «Сплин и идеал» сборника «Цветы зла» (1857). Интересно, что в любом издании книги оно всегда находится на четвертом месте цикла.
Стихотворение наполнено прекрасными метафорами. Например, Бодлер называет природу храмом живых колонн. Так в одном образе сливаются и преклонение перед красотой природы, и признание человеческого гения создать стройные архитектурные формы.
Уже в первом катрене произносится слово «символы». Это задает тон всему стихотворению – отныне все образы, встречающиеся читателю, следует понимать как отражения реальных вещей в духовном поэтическом мире. Там же содержится и намек на самого читателя:
Лесами символом бредет, в их чащах тонет
Смущенный человек, их взглядом умилен.
Основная мысль произведения заключена во втором катрене:
Как эхо отзвуков в один аккорд неясный,
Где все едино, свет и ночи темнота,
Благоухания и звуки и цвета.
Единственный аккорд для поэта воздвигает в его сознании целую вселенную, наполненную различными проявлениями мира. Каждое явление, будь то цвет или звук, порождает сонм образов, является символом чего-то аналогично ценного, но скрытого в иной реальности – воображении автора.
Особое значение Бодлер придает запахам. Предвосхищая научные открытия устойчивых связей между обонянием и памятью, он создает цепочки неразрывно связанных образов:
Есть запах девственный; как луг, он чист и свят,
Как тело детское, высокий звук гобоя.
Поэт подчеркивает тем самым, что достаточно одной нотки знакомого аромата, чтобы оживить в памяти череду воспоминаний. Думается, что эта тонко подмеченная Бодлером связь является еще и символом поэзии, которая одной строкой рождать в голове читателя целые миры.
Композиція “Павутинка” Експозиція – Будда прогулюється в раю. Зав’язка – Будда випадково заглядає в пекло і бачить Кандату та вирішує йому до Розвиток подій – негідник бачить павутинку й дереться нагору, прагнучи потрапити до раю. Кульмінація – Кандата дивиться вниз, на пекло, бачить грішників, що лізуть за ним, проявляє свою агресивну егоїстичну сутність. Розв’язка – павутинка обривається над головою Кандати, грішник тепер назавжди летить у пекло. Епілог – Будда розмірковує про нереалізований грішником Кандатою шанс. Будда і лотоси.
Павутинка” символи Будда – Добро, гармонія, умиротворення, моральний ідеал. Лотос вважається в Японії священною квіткою, пов’язаною з буддизмом. Лотос символізує вчення Будди, утілюючи досконалість, мудрість, духовну чистоту, прагнення до моральної довершеності й тлення. Згідно з японською міфологією – Світове Дерево, що з’єднує три рівні світобудови: його корінь знаходиться в мулі (болоті), стебло – у воді, а листя і квітка – звернені до неба. Лотос нагадує про те, що в якому б середовищі не народилася людина й де б не перебувала, вона здатна досягти високого та світлого ідеалу. Адже Лотос починає рости на дні озера, у бруді й воді; він повільно росте вгору, а коли виходить на поверхню озера, перетворюється на чудову квітку. Тому ще одне символічне значення лотоса — це перемога краси й чистоти над брудом життя. Вода, озеро – початок і кінець усього сущого на землі, символ очищення душі й тіла, джерело життя. (Опуститися в озеро означає , з одного боку, смерть, а з іншого – зцілення і відродження) Павук для японців (з позицій буддизму) – Великий Ткач, Творець світу, його центр; посередник між світами часом; символ мудрості; символ життя – пряде нитку Долі. Павутина (з позицій буддизму) – символ сходження, підйому (синонімічні поняття – гора, хрест, драбина, дерево, ліана); нитка Доля, якою Великий Ткач (павук) прив’язує людей до павутини життя (минуле – теперішнє – майбутнє); символ скороминущості життя і плинності часу; спіраль, що уособлює собою творіння і розвиток; символ праведного життя, шлях до ння душі Срібляста нитка – у східних філософіях це нитка, яка тримає життя людини. Павутинка-нитка: -на земному шляху Кандати лише одна добра справа; -нитка долі, один кінець якої – в руках людини, інший – у владі вищої сили, провидіння; -зв’язок між світами: рай – земля – пекло. Річка Сандзунокава, Криваве озеро, Шпиляста гора, Кандата – зло, гріховність людини, розплата за злочинне життя на землі. Ранок – початок нового, схід сонця, надія, переродження душі Історія написання “Павутинка” Новелу «Павутинка» вперше надруковали в журналі «Червоний птах», який видавала група письменників спеціально для дітей, маючи на меті розвивати моральні якості та творчі здібності дітлахів. Провідна думка твору А. Рюноске цілком відповідала меті видання, адже письменник зміг утілити глибокий моральний зміст у довершеній формі. План “Павутинка” І частина. Рішення Будди віддячити за добро Кандаті. ІІ частина. Невикористаний шанс. ІІІ частина. Засмучений Будда
Смерть утешает — увы! — и заставляет жить.
Объяснение:
Сонет «Соответствия» Шарля Бодлера критики считают своеобразным манифестом символизма. В его строках содержится главная идея этого движения: все материальные вещи являются символами иной реальности, внутреннего мира души, а потому между ними и душевными проявлениями могут и должны быть соответствия. Эти соответствия воплощаются в цветах, звуках, запахах. Эта идея нашла живой отклик в творчестве многих авторов.
Приверженцы различных поэтических течений отдавали должное Бодлеру как провозвестнику нового стиля, переводя это произведение на родной язык. Имеется несколько переводов «Соответствий», принадлежащих перу К. Бальмонта, В. Левика, П. Якубовича и других. Одним из самых известный считается работа Эллиса (псевдоним Льва Кобылинского, 1879–1947). Именно к ней мы обратимся для анализа стихотворения.
Сонет «Соответствия» был написан Бодлером предположительно в 1855 году. Стихотворение помещено в раздел «Сплин и идеал» сборника «Цветы зла» (1857). Интересно, что в любом издании книги оно всегда находится на четвертом месте цикла.
Стихотворение наполнено прекрасными метафорами. Например, Бодлер называет природу храмом живых колонн. Так в одном образе сливаются и преклонение перед красотой природы, и признание человеческого гения создать стройные архитектурные формы.
Уже в первом катрене произносится слово «символы». Это задает тон всему стихотворению – отныне все образы, встречающиеся читателю, следует понимать как отражения реальных вещей в духовном поэтическом мире. Там же содержится и намек на самого читателя:
Лесами символом бредет, в их чащах тонет
Смущенный человек, их взглядом умилен.
Основная мысль произведения заключена во втором катрене:
Как эхо отзвуков в один аккорд неясный,
Где все едино, свет и ночи темнота,
Благоухания и звуки и цвета.
Единственный аккорд для поэта воздвигает в его сознании целую вселенную, наполненную различными проявлениями мира. Каждое явление, будь то цвет или звук, порождает сонм образов, является символом чего-то аналогично ценного, но скрытого в иной реальности – воображении автора.
Особое значение Бодлер придает запахам. Предвосхищая научные открытия устойчивых связей между обонянием и памятью, он создает цепочки неразрывно связанных образов:
Есть запах девственный; как луг, он чист и свят,
Как тело детское, высокий звук гобоя.
Поэт подчеркивает тем самым, что достаточно одной нотки знакомого аромата, чтобы оживить в памяти череду воспоминаний. Думается, что эта тонко подмеченная Бодлером связь является еще и символом поэзии, которая одной строкой рождать в голове читателя целые миры.
Метки: Бодлер
Відповідь:
Композиція “Павутинка” Експозиція – Будда прогулюється в раю. Зав’язка – Будда випадково заглядає в пекло і бачить Кандату та вирішує йому до Розвиток подій – негідник бачить павутинку й дереться нагору, прагнучи потрапити до раю. Кульмінація – Кандата дивиться вниз, на пекло, бачить грішників, що лізуть за ним, проявляє свою агресивну егоїстичну сутність. Розв’язка – павутинка обривається над головою Кандати, грішник тепер назавжди летить у пекло. Епілог – Будда розмірковує про нереалізований грішником Кандатою шанс. Будда і лотоси.
Павутинка” символи Будда – Добро, гармонія, умиротворення, моральний ідеал. Лотос вважається в Японії священною квіткою, пов’язаною з буддизмом. Лотос символізує вчення Будди, утілюючи досконалість, мудрість, духовну чистоту, прагнення до моральної довершеності й тлення. Згідно з японською міфологією – Світове Дерево, що з’єднує три рівні світобудови: його корінь знаходиться в мулі (болоті), стебло – у воді, а листя і квітка – звернені до неба. Лотос нагадує про те, що в якому б середовищі не народилася людина й де б не перебувала, вона здатна досягти високого та світлого ідеалу. Адже Лотос починає рости на дні озера, у бруді й воді; він повільно росте вгору, а коли виходить на поверхню озера, перетворюється на чудову квітку. Тому ще одне символічне значення лотоса — це перемога краси й чистоти над брудом життя. Вода, озеро – початок і кінець усього сущого на землі, символ очищення душі й тіла, джерело життя. (Опуститися в озеро означає , з одного боку, смерть, а з іншого – зцілення і відродження) Павук для японців (з позицій буддизму) – Великий Ткач, Творець світу, його центр; посередник між світами часом; символ мудрості; символ життя – пряде нитку Долі. Павутина (з позицій буддизму) – символ сходження, підйому (синонімічні поняття – гора, хрест, драбина, дерево, ліана); нитка Доля, якою Великий Ткач (павук) прив’язує людей до павутини життя (минуле – теперішнє – майбутнє); символ скороминущості життя і плинності часу; спіраль, що уособлює собою творіння і розвиток; символ праведного життя, шлях до ння душі Срібляста нитка – у східних філософіях це нитка, яка тримає життя людини. Павутинка-нитка: -на земному шляху Кандати лише одна добра справа; -нитка долі, один кінець якої – в руках людини, інший – у владі вищої сили, провидіння; -зв’язок між світами: рай – земля – пекло. Річка Сандзунокава, Криваве озеро, Шпиляста гора, Кандата – зло, гріховність людини, розплата за злочинне життя на землі. Ранок – початок нового, схід сонця, надія, переродження душі Історія написання “Павутинка” Новелу «Павутинка» вперше надруковали в журналі «Червоний птах», який видавала група письменників спеціально для дітей, маючи на меті розвивати моральні якості та творчі здібності дітлахів. Провідна думка твору А. Рюноске цілком відповідала меті видання, адже письменник зміг утілити глибокий моральний зміст у довершеній формі. План “Павутинка” І частина. Рішення Будди віддячити за добро Кандаті. ІІ частина. Невикористаний шанс. ІІІ частина. Засмучений Будда
Пояснення: