Образование монгольской империи в начале 13-го столетия повлияло на весь ход развития и судьбы народов, населявших Центральную Азию. Оно коренным образом нарушило сложившиеся в этом регионе отношения и взаимосвязи населявших его племен и народов.
В 1218-1219 гг. монголы завоевали территорию соседних стран: земли Енисейских киргизов и бурят, государство Тангутов. Разгромив ослабленную от бесконечных войн Циньскую империю, заняли север Китая. После захвата Восточного Туркестана и Семиречья был открыт путь в Среднюю Азию, Закавказье и Европу, через юг Казахстана.
Поводом для вторжения послужила гибель в Отраре в 1218 году торгового каравана, посланного Чингисханом. Купцы были убиты по приказу наместника Хорезм-шаха в Отраре, Каир-хана, заподозрившего их в шпионаже из-за сбора информации военного характера.
Поход 150-тысячного войска Чингисхана начался в сентябре 1219 года. Огромное войско, поднимая столбы пыли до самого горизонта, двигалось по маршруту Великого Шелкового пути на запад, сея смерть и разрушения. Всюду, где проходили орды врага, оставались руины разрушенных городов, опустошенные селения. Беспорядочно, то тут, то там, валялись трупы людей и животных. Вороны беспрепятственно клевали их на пепелищах. Немногие аулы только тем, что успели уйти высоко в горы, куда не смогла подняться конница врага. Основную массу населения постигла страшная судьба. Не убивали только сумасшедших — их, отмеченных Богом, нельзя было трогать по древней монгольской традиции.
Головним персонажам повісті «Дорогою ціною» притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них настільки важливе значення, що вони ладні віддати за неї будь-що. Бажання не тільки формальної свободи дій, а й бажання мати свободу вибору, духовну свободу властиве Остапові та Соломії.
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
Объяснение:
Образование монгольской империи в начале 13-го столетия повлияло на весь ход развития и судьбы народов, населявших Центральную Азию. Оно коренным образом нарушило сложившиеся в этом регионе отношения и взаимосвязи населявших его племен и народов.
В 1218-1219 гг. монголы завоевали территорию соседних стран: земли Енисейских киргизов и бурят, государство Тангутов. Разгромив ослабленную от бесконечных войн Циньскую империю, заняли север Китая. После захвата Восточного Туркестана и Семиречья был открыт путь в Среднюю Азию, Закавказье и Европу, через юг Казахстана.
Поводом для вторжения послужила гибель в Отраре в 1218 году торгового каравана, посланного Чингисханом. Купцы были убиты по приказу наместника Хорезм-шаха в Отраре, Каир-хана, заподозрившего их в шпионаже из-за сбора информации военного характера.
Поход 150-тысячного войска Чингисхана начался в сентябре 1219 года. Огромное войско, поднимая столбы пыли до самого горизонта, двигалось по маршруту Великого Шелкового пути на запад, сея смерть и разрушения. Всюду, где проходили орды врага, оставались руины разрушенных городов, опустошенные селения. Беспорядочно, то тут, то там, валялись трупы людей и животных. Вороны беспрепятственно клевали их на пепелищах. Немногие аулы только тем, что успели уйти высоко в горы, куда не смогла подняться конница врага. Основную массу населения постигла страшная судьба. Не убивали только сумасшедших — их, отмеченных Богом, нельзя было трогать по древней монгольской традиции.
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.