Та, ой, як крикнув же козак сірко
та, ой, як крикнув же та козак сірко,
та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:
«та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,
та збирайтеся до хана у гості! »
та туман поле покриває,
гей, та сірко із січі та виїжджає.
гей, та ми думали, та ми ж думали,
що то орли та із січі вилітали, —
аж то вiйсько та славне запорозьке
та на кримський шлях із січі виїжджало.
та ми ж думали, ой, та ми ж думали,
та що сизий орел по степу літає, —
аж то сірко на конику виїжджає.
гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,
та що над степом та сонечко сяє, —
аж то вiйсько та славне запорозьке
та на вороних конях у степу виграває.
та ми думали, ой, та ми ж думали,
що то місяць в степу, ой, зіходжає, —
аж то козак сірко, та козак же сірко
на битому шляху на татар оступає.
де тут персоніфікація і художній паралелізм? ​

Федя - самый старший из мальчиков. Но Федя отличается от них тем, что он из богатой семьи, Он выехал с ребятами в ночное "не по нужде, а так, для забавы" И по одежде Федя не похож на своих товарищей: на нем не простая рубаха, а ситцевая, и новый армячок. На ногах не лапти, а сапоги. Федя говорит мало, но как сын богатого крестьянина он чувствует себя "запевалой" Сам он не рассказывает, может, потому,что не хочет быть похожим на других и боится уронить свое достоинство. Но слушать ему интересно, и когда ребята умолкают, то Федя требует новых рассказов

Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття. по-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш. яскравим художнім утіленням цієї думки є твір всеволода нестайка "тореадори з васюківки". життя яви й павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь. по-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. і навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується. прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою галиною. вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка галина переїхала зі свого міста жити до нас. ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. з часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо. отже, дружба - це найкращий скарб в житті.