ТЮТЧЕВ Ты видишь их насквозь, их тайну ты постиг, \ И ясен для тебя и настоящий миг, \ И тайные грядущего обеты... \ Но грустно зрячему бродить между слепых, \ "_Поймите лишь_, - твердит, - и будет вам прозренье! Аполлон Майков 1873 Ф. И. ТЮТЧЕВУ ТЮТЧЕВ И нарядился тютчев зеленым попугаем. Вот некрасов – поэт черный Делает истории аборты. Вот фет – Скелет. И блок – Сноб. Всем поэтам не хватает кает. Всех поэтов пихают в сугроб Белые и большевики. Поэты пьют с тоски. Василий Филиппов Из цикла "Поэты"(май 1985) Поэты Тютчев Сойди в себя, чтоб не сойти с ума, \ чтоб в столб не превратиться при дороге. \ Ведь наши души - девы-недотроги: \ средь самых близких - как средь басурман. \ О вечный Тютчев! Вечное "заткнись! ".\ Фонтан твой бьет, но никому не нужен. \ Беги в себя, покуда не недужен. \ Как Лотова жена, не обернись! Михаил Красиков
ТЮТЧЕВ И нарядился тютчев зеленым попугаем. Вот некрасов – поэт черный Делает истории аборты. Вот фет – Скелет. И блок – Сноб. Всем поэтам не хватает кает. Всех поэтов пихают в сугроб Белые и большевики. Поэты пьют с тоски. Василий Филиппов Из цикла "Поэты"(май 1985) Поэты ТЮТЧЕВ Многообразна только мысль, \ Все остальное исчерпалось. \ Над нами тютчевская высь -\ Испепелись и воскурись! -\ Попробуй взять ее - осталась. Фазиль Искандер ТЮТЧЕВ Тютчев Когда бы я как Тютчев жил на свете\ и был бы гениальней всех и злей -\ о! как бы я летел, держа в кармане\ Стромынку, Винстон, кукиш и репей. \ О как бы я берег своих последних\ друзей, врагов, старушек, мертвецов\ (они б с чужими разными глазами\ лежали бы плашмя в моем кармане), \ дома, трамваи, тушки воробьев. Дмитрий Воденников Из книги «ТРАМВАЙ» 1999
Тютчев просил - не буди. \ Не он, говоришь? Микеланджело? \ Не ведая вечных забот, \ рассветной дорожкой оранжевой\ минутная стрелка ползет. Бахыт Кенжеев Декабрьское небо взъерошено, ТЮТЧЕВ Спросите Тютчева — и он\ Сквозь вечный сон\ Махнет рукой, пожмет плечами. И мнится: смертный свой урон\ Благословляет, между нами. Александр Кушнер На скользком кладбище, один ТЮТЧЕВ Теперь вот я скажу, не Тютчев, \ не Фет, не царь и не герой: \ страницами на всякий случай, \ на всякий, стало быть - любой: \ на случай первого свиданья, \ на случай позднего прощанья -\ как хочешь, это назови, \ но только помни, mon ami:\ давным-давно, беды не зная, \ на полдороги Mouzaпa\ жила старинная семья, \ а где сейчас живёт - не знаю... \ Увидишь девочку мою -\ скажи, что я её люблю. Михаил Сухотин Онегину и Алексееву \\Так провожают пароходы ТЮТЧЕВ Я Тютчева с в какое море гонит\ обломки льда советский календарь, \ и если время - божья тварь, \ то почему слезы хрустальной не проронит? \ и почему от страха и стыда\ темнеет большеглазая вода, \ тускнеют очи на иконе? Виктор Кр
Поль Верлен народився в місті Мец у сім’ї військового інженера. Дев’ять років він навчався у школі Ландрі, яку закінчив із дипломом бакалавра словесності. У Парижі, куди родина переїхала після відставки батька, юнак записався до університету на юридичний факультет. Але облишив навчання, адже професія адвоката його не цікавила. У 1864 році він вступив на службу до страхового товариства, потім до мерії та до міської ратуші.
Ще в 14 років виявилася його літературна обдарованість. У 1863 році було надруковано його перший вірш. Незабаром Верлен приєднується до парнасців.
2. Виступи учнів із повідомленням про літературну группу французьких поетів «Парнас»
3. Слово вчителя
Виходять перші збірки поета — «Сатурнічні вірші» та «Галантні святкування» (або «Вишукані свята»), на яких позначився вплив ще одного літературного вчителя Верлена — Ш. Бодлера.
Верлен одружується з Матильдою Моте, підтримує Паризьку комуну. Побоюючись переслідувань, виїжджає з Парижа. У цей час знайомиться з юним поетом Артюром Рембо. Упродовж двох років вони мандрують країнами Європи. Посварившись з Артюром, Верлен вистрілив із пістолета й поранив його. За що отримав два роки ув’язнення. У в’язниці Верлен намагався переосмислити своє життя, очиститися, повернутися до Бога. Але надто сильними
були його негативні пристрасті, щоб утриматися від морального падіння.
Як не дивно, але саме на цей час припадають найвизначніші поетичні досягнення — виходять друком збірки «Романси без слів», «Мудрість», «Давно і нещодавно», серія статей «Прокляті поети» та ін.
Із середини 1880-х років поета переслідують хвороби. Але він створює чимало нових поетичних збірок — «Кохання», «Паралельно», «Присвяти» та ін., автобіографічну прозу, п’єси. Кілька разів він подорожує до Нідерландів та Бельгії з програмою публічних виступів.
У 1896 році поета не стало.
На початку свого творчого шляху поет захоплювався «парнасцями», які пропагували «мистецтво для мистецтва», культ краси та витончену складність вірша. Але поволі вибудовувалася власна, самобутня творча манера. За словами літературознавця Д. Нали-вайка, вона є «…яскравим втіленням поетичного синтезу імпресіонізму та символізму». З одного боку, Верлен прагне виразити миттєві враження, відтворити у нюансах та напівтонах швидкоплинне почуття (імпресіонізм), а з іншого — надає цьому враженню символічних, узагальнених значень, вибудовує систему «відповідностей» між зовнішнім і внутрішнім світами (символізм).
4. Виразне читання поезії П. Верлена «Поетичне мистецтво»
5. Обмін враженнями, евристична бесіда
♦ Яку найпершу вимогу ставить автор до поетичного слова?
♦ Як ставиться автор до чітких, ясних барв, що пропонує?
♦ Що говорить поет про порушення проблем сьогодення, наскільки вони, на його думку, сумісні з поезією?
♦ Як автор ставиться до прийомів риторики, рим, із чим їх порівнює? Знайдіть це у тексті.
♦ Який зміст вкладає, на вашу думку, поет у слово «література»?
♦ Випишіть із вірша поняття, що протиставляються, прокоментуйте їх.
6. Слово вчителя
Вірш П. Верлена «Поетичне мистецтво» став поетичним маніфестом символізму. Написаний 1874 року, а надрукований 1882. «Найперше — музика у слові» — такою є головна теза поета. Поняття музикальності він трактує досить широко. Це подолання
в поезії всього, що заважає ліричному самовираженню: законів логіки, звичайних форм віршування, точності змісту. Поет, за Верленом,— медіум, яким керує інтуїція, а не логіка.
У цьому ж році (1874), крім «Поетичного мистецтва», вийшла збірка П. Верлена «Романси без слів», що складається з трьох розділів: «Забуті арієти», «Бельгійські пейзажі» та «Акварелі».
Серед дев’яти «забутих арієт» (арієта — невелика арія, проста за викладом і пісенним характером мелодія) найвідомішою є поезія «Так тихо серце плаче» (переклад М. Рильського).
7. Виразне читання поезії П. Верлена «Так тихо серце плаче»
8. Обмін враженнями, евристична бесіда
♦ Який настрій навіює ця поезія?
♦ Про що цей вірш — про природу чи стан людської душі?
♦ Які принципи автора, проголошені в «поетичному мистецтві», відбилися у творі?
9. Слово вчителя
За удаваною простотою вірша простежується велика майстерність автора, його новаторство, відкриття «поезії душі». Верлен використовує все багатство фонетики французької мови, що викликає труднощі у перекладачів. Поет широко використовує алі-
терацію (повторення одних і тих же приголосних), асонанс (повторення однакових голосних), гру однокорінних слів, тавтологічні рими-повтори. Складна система римування поєднується з простим розмовним синтаксисом: речення короткі, часто неповні, це вигуки
та скарги: «О хлюпотіння зливи по крівлях, по землі!», «З відчаю хоч кричи! Печалюсь без причин» (тут і далі переклад М. Лукаша). Гнучкості реченням додає і такий прийом, як перенесення рядка:
«Любов й зненавиди нема, а дітись ніде!»
У вірші всього шістнадцять рядків, а розкривають поезію цілої душі.
ТЮТЧЕВ Ты видишь их насквозь, их тайну ты постиг, \ И ясен для тебя и настоящий миг, \ И тайные грядущего обеты... \ Но грустно зрячему бродить между слепых, \ "_Поймите лишь_, - твердит, - и будет вам прозренье! Аполлон Майков 1873 Ф. И. ТЮТЧЕВУ
ТЮТЧЕВ И нарядился тютчев зеленым попугаем. Вот некрасов – поэт черный Делает истории аборты. Вот фет – Скелет. И блок – Сноб. Всем поэтам не хватает кает. Всех поэтов пихают в сугроб Белые и большевики. Поэты пьют с тоски. Василий Филиппов Из цикла "Поэты"(май 1985) Поэты
Тютчев Сойди в себя, чтоб не сойти с ума, \ чтоб в столб не превратиться при дороге. \ Ведь наши души - девы-недотроги: \ средь самых близких - как средь басурман. \ О вечный Тютчев! Вечное "заткнись! ".\ Фонтан твой бьет, но никому не нужен. \ Беги в себя, покуда не недужен. \ Как Лотова жена, не обернись! Михаил Красиков
ТЮТЧЕВ И нарядился тютчев зеленым попугаем. Вот некрасов – поэт черный Делает истории аборты. Вот фет – Скелет. И блок – Сноб. Всем поэтам не хватает кает. Всех поэтов пихают в сугроб Белые и большевики. Поэты пьют с тоски. Василий Филиппов Из цикла "Поэты"(май 1985) Поэты
ТЮТЧЕВ Многообразна только мысль, \ Все остальное исчерпалось. \ Над нами тютчевская высь -\ Испепелись и воскурись! -\ Попробуй взять ее - осталась. Фазиль Искандер ТЮТЧЕВ
Тютчев Когда бы я как Тютчев жил на свете\ и был бы гениальней всех и злей -\ о! как бы я летел, держа в кармане\ Стромынку, Винстон, кукиш и репей. \ О как бы я берег своих последних\ друзей, врагов, старушек, мертвецов\ (они б с чужими разными глазами\ лежали бы плашмя в моем кармане), \ дома, трамваи, тушки воробьев. Дмитрий Воденников Из книги «ТРАМВАЙ» 1999
Тютчев просил - не буди. \ Не он, говоришь? Микеланджело? \ Не ведая вечных забот, \ рассветной дорожкой оранжевой\ минутная стрелка ползет. Бахыт Кенжеев Декабрьское небо взъерошено,
ТЮТЧЕВ Спросите Тютчева — и он\ Сквозь вечный сон\ Махнет рукой, пожмет плечами. И мнится: смертный свой урон\ Благословляет, между нами. Александр Кушнер На скользком кладбище, один
ТЮТЧЕВ Теперь вот я скажу, не Тютчев, \ не Фет, не царь и не герой: \ страницами на всякий случай, \ на всякий, стало быть - любой: \ на случай первого свиданья, \ на случай позднего прощанья -\ как хочешь, это назови, \ но только помни, mon ami:\ давным-давно, беды не зная, \ на полдороги Mouzaпa\ жила старинная семья, \ а где сейчас живёт - не знаю... \ Увидишь девочку мою -\ скажи, что я её люблю. Михаил Сухотин Онегину и Алексееву \\Так провожают пароходы
ТЮТЧЕВ Я Тютчева с в какое море гонит\ обломки льда советский календарь, \ и если время - божья тварь, \ то почему слезы хрустальной не проронит? \ и почему от страха и стыда\ темнеет большеглазая вода, \ тускнеют очи на иконе? Виктор Кр
Ще в 14 років виявилася його літературна обдарованість. У 1863 році було надруковано його перший вірш. Незабаром Верлен приєднується до парнасців.
2. Виступи учнів із повідомленням про літературну группу французьких поетів «Парнас»
3. Слово вчителя
Виходять перші збірки поета — «Сатурнічні вірші» та «Галантні святкування» (або «Вишукані свята»), на яких позначився вплив ще одного літературного вчителя Верлена — Ш. Бодлера.
Верлен одружується з Матильдою Моте, підтримує Паризьку комуну. Побоюючись переслідувань, виїжджає з Парижа. У цей час знайомиться з юним поетом Артюром Рембо. Упродовж двох років вони мандрують країнами Європи. Посварившись з Артюром, Верлен вистрілив із пістолета й поранив його. За що отримав два роки ув’язнення. У в’язниці Верлен намагався переосмислити своє життя, очиститися, повернутися до Бога. Але надто сильними
були його негативні пристрасті, щоб утриматися від морального падіння.
Як не дивно, але саме на цей час припадають найвизначніші поетичні досягнення — виходять друком збірки «Романси без слів», «Мудрість», «Давно і нещодавно», серія статей «Прокляті поети» та ін.
Із середини 1880-х років поета переслідують хвороби. Але він створює чимало нових поетичних збірок — «Кохання», «Паралельно», «Присвяти» та ін., автобіографічну прозу, п’єси. Кілька разів він подорожує до Нідерландів та Бельгії з програмою публічних виступів.
У 1896 році поета не стало.
На початку свого творчого шляху поет захоплювався «парнасцями», які пропагували «мистецтво для мистецтва», культ краси та витончену складність вірша. Але поволі вибудовувалася власна, самобутня творча манера. За словами літературознавця Д. Нали-вайка, вона є «…яскравим втіленням поетичного синтезу імпресіонізму та символізму». З одного боку, Верлен прагне виразити миттєві враження, відтворити у нюансах та напівтонах швидкоплинне почуття (імпресіонізм), а з іншого — надає цьому враженню символічних, узагальнених значень, вибудовує систему «відповідностей» між зовнішнім і внутрішнім світами (символізм).
4. Виразне читання поезії П. Верлена «Поетичне мистецтво»
5. Обмін враженнями, евристична бесіда
♦ Яку найпершу вимогу ставить автор до поетичного слова?
♦ Як ставиться автор до чітких, ясних барв, що пропонує?
♦ Що говорить поет про порушення проблем сьогодення, наскільки вони, на його думку, сумісні з поезією?
♦ Як автор ставиться до прийомів риторики, рим, із чим їх порівнює? Знайдіть це у тексті.
♦ Який зміст вкладає, на вашу думку, поет у слово «література»?
♦ Випишіть із вірша поняття, що протиставляються, прокоментуйте їх.
6. Слово вчителя
Вірш П. Верлена «Поетичне мистецтво» став поетичним маніфестом символізму. Написаний 1874 року, а надрукований 1882. «Найперше — музика у слові» — такою є головна теза поета. Поняття музикальності він трактує досить широко. Це подолання
в поезії всього, що заважає ліричному самовираженню: законів логіки, звичайних форм віршування, точності змісту. Поет, за Верленом,— медіум, яким керує інтуїція, а не логіка.
У цьому ж році (1874), крім «Поетичного мистецтва», вийшла збірка П. Верлена «Романси без слів», що складається з трьох розділів: «Забуті арієти», «Бельгійські пейзажі» та «Акварелі».
Серед дев’яти «забутих арієт» (арієта — невелика арія, проста за викладом і пісенним характером мелодія) найвідомішою є поезія «Так тихо серце плаче» (переклад М. Рильського).
7. Виразне читання поезії П. Верлена «Так тихо серце плаче»
8. Обмін враженнями, евристична бесіда
♦ Який настрій навіює ця поезія?
♦ Про що цей вірш — про природу чи стан людської душі?
♦ Які принципи автора, проголошені в «поетичному мистецтві», відбилися у творі?
9. Слово вчителя
За удаваною простотою вірша простежується велика майстерність автора, його новаторство, відкриття «поезії душі». Верлен використовує все багатство фонетики французької мови, що викликає труднощі у перекладачів. Поет широко використовує алі-
терацію (повторення одних і тих же приголосних), асонанс (повторення однакових голосних), гру однокорінних слів, тавтологічні рими-повтори. Складна система римування поєднується з простим розмовним синтаксисом: речення короткі, часто неповні, це вигуки
та скарги: «О хлюпотіння зливи по крівлях, по землі!», «З відчаю хоч кричи! Печалюсь без причин» (тут і далі переклад М. Лукаша). Гнучкості реченням додає і такий прийом, як перенесення рядка:
«Любов й зненавиди нема, а дітись ніде!»
У вірші всього шістнадцять рядків, а розкривають поезію цілої душі.