Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристократ за походженням, що успадкував титул лорда. Закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Це була дуже цікава і освічена людина. Забезпечене і спокійне життя Байрон проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, успадкувавши бунтівний дух своїх шотландських предків. За легендою, Байрон наказав поховати своє серце у Греції.
Такого ж бунтівного духу сповнена і його поезія "Хотів би жити знов у горах...". Поета ваблять "темні урвища і хребти", "пустка дика й хмура", "небо грозове". Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається випробування на міцність. Його ідеалом є орел — він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами і наділеного "незлобним серцем".
в повести “первый учитель” ч. айтматов ставит перед собой большую: создать могучий реалистический образ коммуниста-ленинца, показать плоды его подвига, идейную и нравственную связь между ним и новым поколением. грустно признавать, что порой мы просто привыкаем к людям, которые причастны к великим событиям, к незабываемым прошлого нашей страны. ч. айтматов создал живую легенду об одном из таких людей — о первом учителе из аула куркуреу дюйшене таштанбекове. этот образ реален. поймет ли современный образованный человек титанический труд и беспримерное мужество этого человека, подвиг, совершенный им, сможет ли он хотя бы приблизительно представить себе условия и обстоятельства, в которых пришлось работать дюйшену. эта повесть укладывается всего в двух печатных листах, а какой накал страстей, какие социальные и психологические проблемы и сложный авторский замысел. куркуреу — аул небольшой. после революции большинство населения киргизии жило именно в таких маленьких, глухих аулах. для них советская власть еще не означала освобождения от вековых традиций, тьмы и отсталости. возможно, дехкане куркуреу совсем бы выгнали дюйшена, не будь у него официальной бумаги. ибо, в сущности, кто для них такой дюйшен? сын бедняка. но бумага с печатью останавливает людей. “в ней вся сила”,— говорят аульчане. дюйшен страстно берется за дело. чистит и ремонтирует под школу заброшенную байскую конюшню, детям, кого на руках, кого на спине переносит в школу через обжигающий ноги ледяной ручей, мужественно защищает свою лучшую ученицу алтынай. как трудно было им заложить знаний, на котором вырастут будущие ученые, инженеры, летчики, учителя — строители культуры, нашего будущего.
Хотів би жити знов у горах...
(за творчістю Дж. Байрона)
Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристократ за походженням, що успадкував титул лорда. Закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Це була дуже цікава і освічена людина. Забезпечене і спокійне життя Байрон проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, успадкувавши бунтівний дух своїх шотландських предків. За легендою, Байрон наказав поховати своє серце у Греції.
Такого ж бунтівного духу сповнена і його поезія "Хотів би жити знов у горах...". Поета ваблять "темні урвища і хребти", "пустка дика й хмура", "небо грозове". Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається випробування на міцність. Його ідеалом є орел — він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами і наділеного "незлобним серцем".