Кожна людина живе у своєму світі, тільки немає двох схожих світів, як і немає схожих людей. для когось світ-це внутрішній світ, для інших улюблені міста, вулиці. будь-яка людина в праві створювати і вибирати свій спосіб життя, свій світ, в якому він хоче жити. людини майже завжди щось прив'язує до життя, якщо ж такої опори немає, тобто йому нема чого жити, ні мети в житті, немає нікого, кому б він міг або для кого він міг би працювати, людина відчуває свою непотрібність, він позбавлений радості від результатів своєї діяльності. всередині мене теж є світ. це мої думки, почуття, мрії і спогади. кожна людина індивідуальна і має своє ставлення до існування в світі. ми бачимо наше місто, вулиці не такими, які вони є, а якими ми б самі хотіли, щоб вони були. «наше життя-це те, що ми про неї думаємо», за словами марка аврелія. якщо людина буде думати тільки про погане, не буде вірити у себе, не буде радіти за себе, інших він не досягне поставлених цілей, завдань, він замкнеться в собі! тому що мозок людини - його власний світ, здатний пекло переробити в рай, іль небо – в безодню. дейл карнегі. у багатьох замкнутих у собі людей світ обмежений, обгороджений від усіх, існує небажання знайти спільну мову з людьми, боязнь спілкування. я вважаю, що зараз вмирають почуття. наш час-час байдужості, байдужості і розрахунку, до всього, що нас оточує. люди стали дуже егоїстичні. кожен живе тільки собою. ніхто не , не дасть ради не наставить на вірний шлях. якщо один перейде іншому дорогу, перший обов'язково запам'ятає і помститься. навколо одна лестощі, зрада, обман. звичайно, є люди чесні, добрі, з якими хочеться спілкуватися, але, на жаль, їх залишилося небагато.
1.Не приведи бог видеть русский бунт, бессмысленный и беспощадный! 2.Однажды орел спрашивал у ворона: скажи, ворон птица, отчего живешь ты на белом свете триста лет, а я всего на все только тридцать три года? – Оттого, батюшка, отвечал ему ворон, что ты пьешь живую кровь, а я питаюсь мертвечиной. Орел подумал: давай попробуем и мы питаться тем же. Хорошо. Полетели орел да ворон. Вот завидели палую лошадь; спустились и сели. Ворон стал клевать, да похваливать. Орел клюнул раз, клюнул другой, махнул крылом и сказал ворону: нет, брат ворон; чем триста лет питаться падалью, лучше раз напиться живой кровью, а там что бог даст! 3.Береги платье с нову, а честь с молоду. 4.Иван Игнатьич! — сказала капитанша кривому старичку. — Разбери Прохорова с Устиньей, кто прав, кто виноват. Да обоих и накажи. 5.Когда вспомню, что это случилось на моем веку, и что ныне дожил я до кроткого царствования императора Александра, не могу не дивиться быстрым успехам просвещения и распространению правил человеколюбия. Молодой человек! если записки мои попадутся в твои руки, вспомни, что лучшие и прочнейшие изменения суть те, которые происходят от улучшения нравов, без всяких насильственных потрясений.
2.Однажды орел спрашивал у ворона: скажи, ворон птица, отчего живешь ты на белом свете триста лет, а я всего на все только тридцать три года? – Оттого, батюшка, отвечал ему ворон, что ты пьешь живую кровь, а я питаюсь мертвечиной. Орел подумал: давай попробуем и мы питаться тем же. Хорошо. Полетели орел да ворон. Вот завидели палую лошадь; спустились и сели. Ворон стал клевать, да похваливать. Орел клюнул раз, клюнул другой, махнул крылом и сказал ворону: нет, брат ворон; чем триста лет питаться падалью, лучше раз напиться живой кровью, а там что бог даст!
3.Береги платье с нову, а честь с молоду.
4.Иван Игнатьич! — сказала капитанша кривому старичку. — Разбери Прохорова с Устиньей, кто прав, кто виноват. Да обоих и накажи.
5.Когда вспомню, что это случилось на моем веку, и что ныне дожил я до кроткого царствования императора Александра, не могу не дивиться быстрым успехам просвещения и распространению правил человеколюбия. Молодой человек! если записки мои попадутся в твои руки, вспомни, что лучшие и прочнейшие изменения суть те, которые происходят от улучшения нравов, без всяких насильственных потрясений.