В основе сюжета картины Андрея Ивановича Иванова "Подвиг молодого киевлянина"лежит один из эпизодов летописи, в которой рассказывается о набеге на Киев печенегов в 968 году, а также о мудром и хитром молодом человеке, который не себя и пробрался сквозь полчища врага и позвал на Художник не стремится к исторической достоверности кастюмов и пейзажа. Для него важнее показать патриотический порыв юноши свою родину от противников. На переднем плане мы видим юношу, который, перебежав через стан противников, на берегу реки сбросил с себя одежку и спешит ринуться в воду, чтобы переплыть реку. За фигурой юноши мы лицезреем верного коня с развивающимся хвостом и гривой. В правом верхнем углу мы угадываем бледноватые силуэты неприятельских всадников, скачущих, чтоб догнать героя. За ними — контур крепостных стенок осажденного печенегами Киева. Главный герой картины, киевский отрок, изображен оголенным. В правой руке у него уздечка, ею же он придерживает красный развевающийся плащ, с которого передается стремительность движения юноши. Красный цвет символизирует собой героизм. Русые кудряшки его развеваются, тело напряжено в беге так, что мы лицезреем упругие мускулы героя. В лице его сосредоточенность, рвение, но не ужас. Он желает добраться до русского войска, но не желание остаться в живых движет им: его задачка — передать воякам важное известие. Тело его освещено светом зари, которая занимается слева, за рекой, где стоят войска русского воеводы Претича. Мы догадываемся, что при вида зари живописец желал передать идею освобождения от противников. С картины "Подвиг молодого киевлянина"художник рассказывает нам, как через тревогу, страх и темноту человек стремиться к свободе, к победе над врагами.
Робіна Гуда оточують молоді, сильні, життєлюбні парубки. Вони не нехтують нарядним одягом, люблять поїсти, попити, побенкетувати. Їм абсолютно чужий похмурий чернечий аскетизм. Зате по першому заклику предводителя готові вони взяти участь в найнебезпечніших пригодах. Їх 140 чоловік. І всі вони зв'язані самовідданою дружбою. Благородний Робін Гуд не залишає в біді своїх друзів і соратників. Цій темі присвячений ряд балад. Спритність, сміливість, винахідливість допомагають Робіну Гуду в його ризикованих справах. У одній з пісень розповідається, як був врятований стрілець Уілл Статлі, що попав в руки до шерифа і засуджений до страти ("Робін Гуд виручає Уілла Статлі"). Один з найбільш популярних персонажів баладного циклу - Джон, якого жартома прозвали Малюком, - відважний коваль, силач величезного зросту. У баладі "Робін Гуд і Гай Гісборн" Робін Гуд одягається в кінську шкуру, яку носив переможений ним лицар, звільняє Малюка Джона, захопленого шерифом. Адже Робін Гуд не був рядовим грабіжником. У баладах він часто прагне відновити зганьблену справедливість, тобто робить те, що, згідно з народними виставами, повинен робити король. У одній з балад він заявляє королеві: "Я ніколи не ображав людини праведної і чесної, я нападав лише на тих, що живуть за чужий рахунок. Я ніколи не пролив крові орача..." Тому настільки охоче нападає Робін Гуд на зарозумілих князів церкви, огрядних абатів і ченців, що живуть за рахунок бідних трудівників ("Робін Гуд молиться богові"). А коли в руки йому попав єпископ Герфорд, що осмілився їхати через ліс Шервудський, він витрусив з нього триста дзвінких червінців, а також змусив його під звуки мисливських рогів танцювати у важких чоботях ("Робін Гуд і єпископ Герфорд"). Але не бажання наживи керує вчинками Робіна Гуда. Одна з його характерних рис- це турбота про бідних і пригнічених. Одного дня йому вдалося врятувати рибальський баркас від нападу піратів, і все золото, награбоване морськими розбійниками, він віддає біднякам ("Робін Гуд ділить золото"). Немало добрих справ зробив веселий Робін Гуд. Від повного розорення врятував він збіднілого лицаря, що заборговував абатові чотириста золотих, з'єднав вузами браку двох закоханих і тому подібне. Тому у Робіна Гуда багато друзів, завжди готових прийти на до Коли Робін Гуд ледь тягнув на собі Малюка Джона, пораненого в коліно людьми шерифа, згаданий лицар дав їм захист в своєму замку, а бідна стара, якій Робін Гуд допоміг у важкий рік, врятувала його від розправи єпископа ("Робін Гуд, стара і єпископ"). Хоча зазвичай Робін Гуд ворогує із знаттю, в одній з балад розповідається про те, як він допоміг лицареві, що попав в біду. Син лицаря служив при королівське дворі, що вимагало великих витрат і лицареві довелося закласти всі свої маєтки абатові найближчого монастиря. Прийшов час сплати боргу, але платити було нічим, і лицар відправився в абатство просити про відстрочення. Коли він проїздив через ліс Шервудський, на нього напали вільні стрілки на чолі з Робіном Гудом. Але побачивши, що у лицаря нічого немає, і вислухавши його сумну історію, Робін Гуд дав йому суму, необхідну для викупу земель, а решта вільних стрілців подарували коня, вуздечку, пару чобіт і шматок сукна на новий плащ. Робін Гуд приходив на порятунок кожному, хто потребував до в самих різних життєвих обставинах.
Художник не стремится к исторической достоверности кастюмов и пейзажа. Для него важнее показать патриотический порыв юноши свою родину от противников.
На переднем плане мы видим юношу, который, перебежав через стан противников, на берегу реки сбросил с себя одежку и спешит ринуться в воду, чтобы переплыть реку. За фигурой юноши мы лицезреем верного коня с развивающимся хвостом и гривой. В правом верхнем углу мы угадываем бледноватые силуэты неприятельских всадников, скачущих, чтоб догнать героя. За ними — контур крепостных стенок осажденного печенегами Киева.
Главный герой картины, киевский отрок, изображен оголенным. В правой руке у него уздечка, ею же он придерживает красный развевающийся плащ, с которого передается стремительность движения юноши. Красный цвет символизирует собой героизм. Русые кудряшки его развеваются, тело напряжено в беге так, что мы лицезреем упругие мускулы героя. В лице его сосредоточенность, рвение, но не ужас. Он желает добраться до русского войска, но не желание остаться в живых движет им: его задачка — передать воякам важное известие. Тело его освещено светом зари, которая занимается слева, за рекой, где стоят войска русского воеводы Претича. Мы догадываемся, что при вида зари живописец желал передать идею освобождения от противников.
С картины "Подвиг молодого киевлянина"художник рассказывает нам, как через тревогу, страх и темноту человек стремиться к свободе, к победе над врагами.
Адже Робін Гуд не був рядовим грабіжником. У баладах він часто прагне відновити зганьблену справедливість, тобто робить те, що, згідно з народними виставами, повинен робити король. У одній з балад він заявляє королеві: "Я ніколи не ображав людини праведної і чесної, я нападав лише на тих, що живуть за чужий рахунок. Я ніколи не пролив крові орача..." Тому настільки охоче нападає Робін Гуд на зарозумілих князів церкви, огрядних абатів і ченців, що живуть за рахунок бідних трудівників ("Робін Гуд молиться богові"). А коли в руки йому попав єпископ Герфорд, що осмілився їхати через ліс Шервудський, він витрусив з нього триста дзвінких червінців, а також змусив його під звуки мисливських рогів танцювати у важких чоботях ("Робін Гуд і єпископ Герфорд"). Але не бажання наживи керує вчинками Робіна Гуда. Одна з його характерних рис- це турбота про бідних і пригнічених. Одного дня йому вдалося врятувати рибальський баркас від нападу піратів, і все золото, награбоване морськими розбійниками, він віддає біднякам ("Робін Гуд ділить золото"). Немало добрих справ зробив веселий Робін Гуд. Від повного розорення врятував він збіднілого лицаря, що заборговував абатові чотириста золотих, з'єднав вузами браку двох закоханих і тому подібне. Тому у Робіна Гуда багато друзів, завжди готових прийти на до Коли Робін Гуд ледь тягнув на собі Малюка Джона, пораненого в коліно людьми шерифа, згаданий лицар дав їм захист в своєму замку, а бідна стара, якій Робін Гуд допоміг у важкий рік, врятувала його від розправи єпископа ("Робін Гуд, стара і єпископ").
Хоча зазвичай Робін Гуд ворогує із знаттю, в одній з балад розповідається про те, як він допоміг лицареві, що попав в біду.
Син лицаря служив при королівське дворі, що вимагало великих витрат і лицареві довелося закласти всі свої маєтки абатові найближчого монастиря. Прийшов час сплати боргу, але платити було нічим, і лицар відправився в абатство просити про відстрочення.
Коли він проїздив через ліс Шервудський, на нього напали вільні стрілки на чолі з Робіном Гудом. Але побачивши, що у лицаря нічого немає, і вислухавши його сумну історію, Робін Гуд дав йому суму, необхідну для викупу земель, а решта вільних стрілців подарували коня, вуздечку, пару чобіт і шматок сукна на новий плащ.
Робін Гуд приходив на порятунок кожному, хто потребував до в самих різних життєвих обставинах.