Транскрипт Шестым чудом света является Александрийский маяк (он же Фаросский
маяк). Во времена царствования в Египте Птолемея II, было принято решение
построить знаменитый маяк. По плану, на осуществление задумки должно было
уйти 20 лет, но все жители увидели шедевр гораздо раньше. Главным архитектором
и строителем этого сооружения является Сострат Книдский.
На мраморной стене маяка он высек свое имя, а затем, наложив тонкую
штукатурку, написал слова, прославляющие Птолемея. Естественно, через
недолгий срок штукатурка обсыпалась, и в века вошло имя выдающегося мастера.
Так вот, Сострат окончил строительство Фаросского маяка за 5 лет, что по меркам
древности было вообще мгновением!
Александрийский маяк складывался из трех башен. Первая, самая нижняя,
прямоугольная часть монумента, служила техническим целям. Там жили рабочие и
солдаты, а также хранились необходимые для ухода за маяком инструменты и
инвентарь. Над первой частью возвышалась вторая, восьмиугольная башня.
Вокруг нее вился пандус, чтобы поднимать по нему топливо для огня. Третий
ярус представлял
собой величественную цилиндрическую постройку,
оборудованную сложной системой зеркал. Именно здесь горел жизненно важный
огонь, распространяя свой свет на многие километры вокруг.
Высота шестого чуда света Фаросского маяка составлял от 120 до 140
метров. На самом верху была установлена статуя бога морей Посейдона.
Некоторые путешественники, описывая поразившее их чудо, упоминали о
необыкновенно устроенных статуях. Первая указывала рукой на солнце, на
протяжении всего дня, а когда солнце заходило - рука опускалась. Вторая статуя
днем и ночью отбивала звуком каждый час. Третья постоянно указывала
направление ветра, играя роль флюгера.
в ХІІ веке нашей эры корабли перестали пользоваться александрийской
бухтой по причине того, что она стала чрезвычайно илиcтой. Именно это послужило
тому, что выдающееся сооружение пришло в полный упадок. Еще позднее, в XIV
веке, вследствие землетрясения чудо света Александрийский маяк совершенно
разрушился.
На его месте была воздвигнута крепость, не раз менявшая свой вид. Сейчас
на этом историческом месте располагается база еги тского флота и, несмотря на
разные предложения, идею восстановления маяка власти не рассматривают.
1.Выпишите предложения из текста соответствующие частям композиции.
завязка:

Роман Шолом-Алейхема «Пісня пісень» нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого смутку, посмішки, чарівності. Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються в любові Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються з внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється занадто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіт старовини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає в тому, що він не зміг утримати любов, яка ще тільки зароджувалася, не звільнив свою царівну. Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена в цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. У «Пісні над піснями» Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття любові лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. Отже, твір Шолом-Алейхема — це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненну любов. У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш будинок — палац. Я — принц. Бузя — принцеса … це наше небо, наш вітерець, наші пташки — все наше, наше, наше! ». Вони були з’єднані в ньому, як закохані Соломон і Суламіт в біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася з жорстокістю світу: батько її потонув, а мати покинула її. Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство вже в минулому, а любов втрачена: «наш двір вже не виноградник Царя Соломона, що в «Пісні над піснями». Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічного звучання. Розповыдь ведеться від першої особи, і завдяки його особливостям — зверненнями до читача і повторів — читач стає слухачем, майже співрозмовником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невгамовної печалі. Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться нескінченно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками прикрашений квітами». Роман пройнятий не лише символікою біблійних «Пісні пісень», а й фольклорними, авторськими символами: це образи казок з «Тисячі і однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і великодні молитви, символи західного сонця, чарівної гори. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіти, пов’язаний з героїнею роману: «Хмарка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося … Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і раніше ». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт. Мрія про ідеальну любов залишається нереалізованою, але в фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, початок найпечальніший, краще самого радісного кінця». Які радості і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті. Ліричний роман Шолом-Алейхема — один з найпоетичніших творів єврейської літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мову і образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання.

Многие задумывались над этим вопросом...

 красота радует нас и мы становимся счастливыми, наверное, от того что считаем будто мир приблизился к идеальности, но счастье ведь невозмодно без поддержки окружающих, детских улыбок, влюбленных взглядов и людей, желающих мир от нравственного разрушения. Я считаю что доброта обязательно мир, поскольку это добровольное волеизъявление по возможностям каждого из людей. У кого-то это возможности материальные и он оказать благотворительную при дорогостоящих условиях выживания нуждающегося человека, а не потратить средства на дорогую картину или бессмысленную прихоть приблизиться к красоте, кто-то просто улыбнется и подарит совет или доброе слово, что тоже может оказаться важным в той или иной ситуации. Так или иначе, но на мой взгляд, красота оказывает меньше всего по с равнению с пользой при проявлении доброты.

 

Константин Георгиевич Паустовский в своем произведении "Спешите делать добрые дела"  призывает нас совершить как можно быстрее добрые дела чтобы изменить мир в лучшую сторону
Держи❤