Життя головного героя роману Стендаля «Червоне і чорне» Жульєна Сореля було нелегким. Він народився у невеличкому французькому містечку, у родині робітників - недалеких людей, метою життя яких були лише гроші. Але це й не дивно, адже в часи, в які розгорталася дія роману, гроші і влада належали аристократам та тим людям, яким вдалося досягнути високого суспільного стану. Жульєн став серед таких, як і він, згодних на все робітників, «білою вороною», адже був не згоден з таким станом речей і вирішив кинути відкритий виклик несправедливому суспільству.
Батько і брати Жульєна Сореля постійно знущалися з його тонкої і романтичної натури, сміялися над його честолюбними мріями і прагненням отримати якомога більше корисних знань. Але попри все юнак бажав більш комфортного і красивого життя, блискучої військової кар’єри, героїчних вчинків та визнання вищого суспільства. Та після падіння Наполеона до армії могли вступати лише аристократи, а прості люди могли чогось досягнути тільки у духовній сфері, проявивши себе на поприщі богослов’я.
Саме завдяки тому, що Жульєн проявив себе у цій сфері, йому пощастило потрапити у будинок мера. Юнак добре розумів, що це був лише перший крок до здійснення його мрій. Не дивлячись на те, що це був чи не єдиний шанс здійснити те, що він намітив, Жульєн Сорель проявляє гідність і не дозволяє панові де Реналю та іншим аристократам насміхатися з себе і виявляє неабияке почуття гідності. Та, окрім гідності, добре видно непомірне честолюбство и гордість героя роману, які потім не тільки стануть йому в нагоді, а й принесуть йому немало нещасть.
Хоча Жульєн Сорель і був низького походження, але серед аристократів він поводився, як рівний. Саме через це і довелося йому зазнати у подальшому злетів і падінь, зазнати «червоного і чорного». Хоча він і був розумною не по роках та стану людиною, але не мав великої сили волі. Тому він не зміг утримати спрагу помсти до своїх кривдників, можливо, через це і став коханцем пані де Реналь, а любов простої служниці відштовхнув від себе. Тоді юнаком керували лише честолюбство і користолюбство, але засліплена пристрастю пані де Реналь не бачила цього.
Ще більшому лицемірству Жульєн Сорель навчився у Духовній семінарії, куди він потрапив на навчання і де зіштовхнувся з інтригами людей, які, за його розумінням, були посланцями божими. Поступово Жульєн стає більш розважливим, хитрим і жорстоким. Вже потрапивши до в’язниці за спробу вбити пані де Реналь, Сорель розуміє багато речей. Він докоряє себе за необдуманість вчинків, за користолюбство, за пиху і жорстокосердість. Мабуть, цим герой і заслуговує прощення за все, що накоїв. Адже, не зважаючи на все, що було у його житті, він не знищив в собі людину. Усе червоне і чорне, що було в житті Жульєна Сореля – це боротьба між точним розрахунком честолюбця і романтичною та чутливою душею.
Життя головного героя роману Стендаля «Червоне і чорне» Жульєна Сореля було нелегким. Він народився у невеличкому французькому містечку, у родині робітників - недалеких людей, метою життя яких були лише гроші. Але це й не дивно, адже в часи, в які розгорталася дія роману, гроші і влада належали аристократам та тим людям, яким вдалося досягнути високого суспільного стану. Жульєн став серед таких, як і він, згодних на все робітників, «білою вороною», адже був не згоден з таким станом речей і вирішив кинути відкритий виклик несправедливому суспільству.
Батько і брати Жульєна Сореля постійно знущалися з його тонкої і романтичної натури, сміялися над його честолюбними мріями і прагненням отримати якомога більше корисних знань. Але попри все юнак бажав більш комфортного і красивого життя, блискучої військової кар’єри, героїчних вчинків та визнання вищого суспільства. Та після падіння Наполеона до армії могли вступати лише аристократи, а прості люди могли чогось досягнути тільки у духовній сфері, проявивши себе на поприщі богослов’я.
Саме завдяки тому, що Жульєн проявив себе у цій сфері, йому пощастило потрапити у будинок мера. Юнак добре розумів, що це був лише перший крок до здійснення його мрій. Не дивлячись на те, що це був чи не єдиний шанс здійснити те, що він намітив, Жульєн Сорель проявляє гідність і не дозволяє панові де Реналю та іншим аристократам насміхатися з себе і виявляє неабияке почуття гідності. Та, окрім гідності, добре видно непомірне честолюбство и гордість героя роману, які потім не тільки стануть йому в нагоді, а й принесуть йому немало нещасть.
Хоча Жульєн Сорель і був низького походження, але серед аристократів він поводився, як рівний. Саме через це і довелося йому зазнати у подальшому злетів і падінь, зазнати «червоного і чорного». Хоча він і був розумною не по роках та стану людиною, але не мав великої сили волі. Тому він не зміг утримати спрагу помсти до своїх кривдників, можливо, через це і став коханцем пані де Реналь, а любов простої служниці відштовхнув від себе. Тоді юнаком керували лише честолюбство і користолюбство, але засліплена пристрастю пані де Реналь не бачила цього.
Ще більшому лицемірству Жульєн Сорель навчився у Духовній семінарії, куди він потрапив на навчання і де зіштовхнувся з інтригами людей, які, за його розумінням, були посланцями божими. Поступово Жульєн стає більш розважливим, хитрим і жорстоким. Вже потрапивши до в’язниці за спробу вбити пані де Реналь, Сорель розуміє багато речей. Він докоряє себе за необдуманість вчинків, за користолюбство, за пиху і жорстокосердість. Мабуть, цим герой і заслуговує прощення за все, що накоїв. Адже, не зважаючи на все, що було у його житті, він не знищив в собі людину. Усе червоне і чорне, що було в житті Жульєна Сореля – це боротьба між точним розрахунком честолюбця і романтичною та чутливою душею.