2)Основная мысль заключается в теме Пугачевского бунта.
А вторая основная мысль заключается в любви, любовь заставляет жертвовать собой ради любимого человека.
3 Задание
Начнем с того, что Пётр Гринёв мужественный, храбрый и бесстрашный человек. У Гринёва и Марии появились дружеские отношения после первой же встречи друг с другом. Они оба боялись признаться в своих чувствах, ведь они испытывали друг к другу любовь несмотря и на дружбу. Настоящая и истинная любовь Марии к Гринёву наступает тогда, когда жизни Петра угрожала опасность. Но вскоре опасность настигла и Машу.
В этой повести автор затронул вопросы долга, чести и любви. Во время захвата Белогородской крепости Мария теряет своих родителей. Но даже при таких потерях она остается верна Петру Гринёву. Их любовь настолько крепка, что даже после ареста Мария нашла освободить своего жениха.
4 Задание
Ромео не хотел убивать Тибальта, но Тибальт был настолько взведен, что хотел убить Ромео. А Ромео защищаясь убил его не хотя драться с ним.
18 червня «колишній художник» Шевченко, тепер «рядовий» 5 лінійного батальйону Оренбурзького Корпусу, виїхав з Оренбургу до місця нової «служби», до фортеці Орської, де стояв батальйон. До Орської від Оренбургу було 280 кілометрів. Шевченко мав гроші й протекцію і міг собі найняти коні. По дорозі, що її відбув у п’ять разів повільніше, ніж з Петербурґу до Оренбурґу, міг придивитися докладно до нового краю, що надовго мав для нього бути «незамкнутою тюрмою». Враження свої пізніше описав. Під час цієї подорожі в ньому прокинувся дух мандрівника-краєзнавця. Радів, побачивши єдине на дорозі «село, вкрите зеленню». Була це Островна – слобода, заселена українськими колоністами. До сліз зворушив його вигляд тієї типової української степової оселі, «що так живо нагадувала йому його прекрасний рідний край»; тут він «потішив… душу свою рідною розмовою».
У Губерлі, передостанній станції перед Орською, милувався мальовничими Губерлинськими горами. Наступного дня кілька годин підіймався на Губерлинський хребет, звідки відкрився вид на пустельний степ, а по останній станції Подгорная треба було підійматися на нове плоске узгір’я другого ланцюга цих гір. З узгір’я побачив уже він «пустелю, що від неї душа холонула». Здалася йому та пустеля «розкритою могилою», що «ладна його живцем поховати». Вдивляючись у «сумну панораму», «помітив серед неї біленьку плямочку, оточену червонорудою стрічкою». Це була Орська фортеця. Під’їжджаючи ближче до неї, думав, «чи співають пісні в цій кріпості, і ладен був Бог-зна на що закластися, що не співають. При такій декорації можлива тільки тиша, що її переривають тяжкі зітхання, а не голосні пісні». Виявилося, що «біла плямка – це невеличка мурована церква на горі, а червоноруда стрічка – то були дахи урядових будинків, а саме – казарма, цойґгавзи тощо».
1)
Г)Эпоха "Возрождения"
2)
А)"Олицетворения"
2 Задание
1)Ну скорее всего Трагедия и Конфликт
2)Основная мысль заключается в теме Пугачевского бунта.
А вторая основная мысль заключается в любви, любовь заставляет жертвовать собой ради любимого человека.
3 Задание
Начнем с того, что Пётр Гринёв мужественный, храбрый и бесстрашный человек. У Гринёва и Марии появились дружеские отношения после первой же встречи друг с другом. Они оба боялись признаться в своих чувствах, ведь они испытывали друг к другу любовь несмотря и на дружбу. Настоящая и истинная любовь Марии к Гринёву наступает тогда, когда жизни Петра угрожала опасность. Но вскоре опасность настигла и Машу.
В этой повести автор затронул вопросы долга, чести и любви. Во время захвата Белогородской крепости Мария теряет своих родителей. Но даже при таких потерях она остается верна Петру Гринёву. Их любовь настолько крепка, что даже после ареста Мария нашла освободить своего жениха.
4 Задание
Ромео не хотел убивать Тибальта, но Тибальт был настолько взведен, что хотел убить Ромео. А Ромео защищаясь убил его не хотя драться с ним.
18 червня «колишній художник» Шевченко, тепер «рядовий» 5 лінійного батальйону Оренбурзького Корпусу, виїхав з Оренбургу до місця нової «служби», до фортеці Орської, де стояв батальйон. До Орської від Оренбургу було 280 кілометрів. Шевченко мав гроші й протекцію і міг собі найняти коні. По дорозі, що її відбув у п’ять разів повільніше, ніж з Петербурґу до Оренбурґу, міг придивитися докладно до нового краю, що надовго мав для нього бути «незамкнутою тюрмою». Враження свої пізніше описав. Під час цієї подорожі в ньому прокинувся дух мандрівника-краєзнавця. Радів, побачивши єдине на дорозі «село, вкрите зеленню». Була це Островна – слобода, заселена українськими колоністами. До сліз зворушив його вигляд тієї типової української степової оселі, «що так живо нагадувала йому його прекрасний рідний край»; тут він «потішив… душу свою рідною розмовою».
У Губерлі, передостанній станції перед Орською, милувався мальовничими Губерлинськими горами. Наступного дня кілька годин підіймався на Губерлинський хребет, звідки відкрився вид на пустельний степ, а по останній станції Подгорная треба було підійматися на нове плоске узгір’я другого ланцюга цих гір. З узгір’я побачив уже він «пустелю, що від неї душа холонула». Здалася йому та пустеля «розкритою могилою», що «ладна його живцем поховати». Вдивляючись у «сумну панораму», «помітив серед неї біленьку плямочку, оточену червонорудою стрічкою». Це була Орська фортеця. Під’їжджаючи ближче до неї, думав, «чи співають пісні в цій кріпості, і ладен був Бог-зна на що закластися, що не співають. При такій декорації можлива тільки тиша, що її переривають тяжкі зітхання, а не голосні пісні». Виявилося, що «біла плямка – це невеличка мурована церква на горі, а червоноруда стрічка – то були дахи урядових будинків, а саме – казарма, цойґгавзи тощо».