Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».
1.Рассказ вызывает острое чувство жалости к лошадм, потому что, эти лошади всегда тяжело трудились, значительно облегчали жизнь человеку. А люди? они часто забывают о пасущихся где-то лошадях, почти все лошади сгорблены из-за тяжелой работы, гноятся глаза и т. д. Они ничего не получили в благодарность за свой труд! Только равнодушие. Человек относся к ним очень не справедливо. Ведь когда лошади били здоровыми и сильными их ценили, только как рабочую силу. А уже старые и слабые от них нет никакой пользы, они были никому не нужны. Потому что он не знал, что ей ответить, он не хотел ее расстраивать - этой горькой для Рыжухи правдой.. . 2.Сам человек только в зеркале природы может увидеть своё настоящее лицо. Цель : показать на примере лошади что все живые существа – и люди, и животные – звенья одной цепи и отношение человека ко всему живому – характеристика его нравственных качеств. Животные дают нам многое, но главное – учат нас быть людьми, добрыми, мудрыми. Именно они являются для нас тем зеркалом, в которое чаще нужно смотреть. И чтобы мы там видели не звериный оскал или холодную, равнодушную маску, а человеческое лицо. Вера в разум человека должна победить в неравной борьбе человека с природой, пыл которой пока угасает слабо. Воспитай в себе жалость к сломанному дереву, к одичавшей, брошенной собаке. Боль «меньшего брата» прими как свою. Все в природе подчинено извечному закону добра и всегда помни : Мы в ответе за тех, кого приручили! 3. а это про того вещего олега когда ему сказали что его убьет собственны конь и он его отослал .та за конем ухаживали и т. д . потом олег пошел проведать коня а он умер, из черепа коня выползла змея и укусила олега и олег умер .
:"в каждом из нас, должно быть, живет пушкинский олег. это что из рассказа "кукла"? 4. Рассказчик говорит: "В каждом из нас, должно быть, живет пушкинский вещий Олег".Он искал останки своего коня, который погиб в войну. И не нашёл. Чувство благадарности к коню толкнуло его на этот поступок. Рассказчик обманул Рыжуху в том, что не сумел честно ответить на её вопросы, не захотел углубляться в них, испугался ответственности. Именнно поэтому он себя ощутил"существом такой же лошадиной породы", то есть кто-то так же ответит и на его вопросы.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».
Потому что он не знал, что ей ответить, он не хотел ее расстраивать - этой горькой для Рыжухи правдой.. .
2.Сам человек только в зеркале природы может увидеть своё настоящее лицо.
Цель : показать на примере лошади что все живые существа – и люди, и животные – звенья одной цепи и отношение человека ко всему живому – характеристика его нравственных качеств. Животные дают нам многое, но главное – учат нас быть людьми, добрыми, мудрыми. Именно они являются для нас тем зеркалом, в которое чаще нужно смотреть. И чтобы мы там видели не звериный оскал или холодную, равнодушную маску, а человеческое лицо.
Вера в разум человека должна победить в неравной борьбе человека с природой, пыл которой пока угасает слабо. Воспитай в себе жалость к сломанному дереву, к одичавшей, брошенной собаке. Боль «меньшего брата» прими как свою. Все в природе подчинено извечному закону добра и всегда помни :
Мы в ответе за тех, кого приручили!
3.
а это про того вещего олега когда ему сказали что его убьет собственны конь и он его отослал .та за конем ухаживали и т. д . потом олег пошел проведать коня а он умер, из черепа коня выползла змея и укусила олега и олег умер .
:"в каждом из нас, должно быть, живет пушкинский олег.
это что из рассказа "кукла"?
4. Рассказчик говорит: "В каждом из нас, должно быть, живет пушкинский вещий Олег".Он искал останки своего коня, который погиб в войну. И не нашёл. Чувство благадарности к коню толкнуло его на этот поступок.
Рассказчик обманул Рыжуху в том, что не сумел честно ответить на её вопросы, не захотел углубляться в них, испугался ответственности. Именнно поэтому он себя ощутил"существом такой же лошадиной породы", то есть кто-то так же ответит и на его вопросы.