Автор у цьому оповіданні навіть імені не надає своєму героєві, бо на його місці може бути-будь хто, будь-хто може зрозуміти, що головними цінностями у нашому житті є не гроші, а справжні людські якості – дружба, взаємодо турбота про інших. Тому й називає письменник головного героя просто Людиною, але Людиною з великої літери. І це достатньо символічно, тому що ця Людина у всіх випробуваннях на своєму життєвому шляху на втрачає людського обличчя. Головний герой оповідання завжди поводиться у відповідності з нормами моралі, і це на відміну від іншого персонажу, очі якого засліплені блиском золота, а душа якого затьмарена жагою до збагачення. Ім’я цього персонажу у творі Д. Лондона «Жага до життя» – Білл.
Протиставлення двох чоловіків дає нам змогу краще зрозуміти, хто з них обрав дійсно правильний шлях. За сюжетом оповідання Білл зраджує свого напарника і залишає його без підтримки у складній, навіть небезпечній ситуації. Його товариш ледве тягає ноги, кульгає, одну з ніг він підвернув. Але для Білла головне – це золото, він не може його кинути, бо жага до збагачення переважила в цій людині всі інші почуття, навіть інстинкт самозбереження. А той, хто залишився справжньою Людиною, йде по слідам Білла гає все, що відбувається з його недавнім товаришем.
В решті-решт Людина бачить, що Білл так і не кинув золота, саме тому він і загинув. Це досить гіркий урок для інших. Перш за все це трапилося тому, що Білл втратив людські почуття і бачив перед собою лише блиск золота. Він був надто жадібний, але чи потрібно тепер йому золото? Та мертвим вже нічого не потрібно і не має ніякої користі бути майже багатою людиною і загинути. Краще вижити, навіть відмовившись від мішка з цим презренним металом. Людина це розуміє і залишає золото, яке в тих обставинах було лише зайвим у дорозі тягарем. Відчуваючи надзвичайний голод, Людина все ж-таки залишає останки Білла, по-людськи ставиться до нього і до мертвого, навіть після того, як Білл його зрадив. Зібравши усі сили, що залишилися, Людина бореться із хворим вовком і перемагає його у жорстокому нерівному двобою. Перемагає Людина і страшний холод Аляски. Не дає вона смертельним золотим блиском занапастити свою душу. Перемагає, бо у всіх випробуваннях залишається сильнішою. Залишається сильнішою не завдяки багатству, а завдяки тому, що у найскладніших ситуаціях не втрачає людські цінності и завжди залишається Людиною з великої літери.
Автор у цьому оповіданні навіть імені не надає своєму героєві, бо на його місці може бути-будь хто, будь-хто може зрозуміти, що головними цінностями у нашому житті є не гроші, а справжні людські якості – дружба, взаємодо турбота про інших. Тому й називає письменник головного героя просто Людиною, але Людиною з великої літери. І це достатньо символічно, тому що ця Людина у всіх випробуваннях на своєму життєвому шляху на втрачає людського обличчя. Головний герой оповідання завжди поводиться у відповідності з нормами моралі, і це на відміну від іншого персонажу, очі якого засліплені блиском золота, а душа якого затьмарена жагою до збагачення. Ім’я цього персонажу у творі Д. Лондона «Жага до життя» – Білл.
Протиставлення двох чоловіків дає нам змогу краще зрозуміти, хто з них обрав дійсно правильний шлях. За сюжетом оповідання Білл зраджує свого напарника і залишає його без підтримки у складній, навіть небезпечній ситуації. Його товариш ледве тягає ноги, кульгає, одну з ніг він підвернув. Але для Білла головне – це золото, він не може його кинути, бо жага до збагачення переважила в цій людині всі інші почуття, навіть інстинкт самозбереження. А той, хто залишився справжньою Людиною, йде по слідам Білла гає все, що відбувається з його недавнім товаришем.
В решті-решт Людина бачить, що Білл так і не кинув золота, саме тому він і загинув. Це досить гіркий урок для інших. Перш за все це трапилося тому, що Білл втратив людські почуття і бачив перед собою лише блиск золота. Він був надто жадібний, але чи потрібно тепер йому золото? Та мертвим вже нічого не потрібно і не має ніякої користі бути майже багатою людиною і загинути. Краще вижити, навіть відмовившись від мішка з цим презренним металом. Людина це розуміє і залишає золото, яке в тих обставинах було лише зайвим у дорозі тягарем. Відчуваючи надзвичайний голод, Людина все ж-таки залишає останки Білла, по-людськи ставиться до нього і до мертвого, навіть після того, як Білл його зрадив. Зібравши усі сили, що залишилися, Людина бореться із хворим вовком і перемагає його у жорстокому нерівному двобою. Перемагає Людина і страшний холод Аляски. Не дає вона смертельним золотим блиском занапастити свою душу. Перемагає, бо у всіх випробуваннях залишається сильнішою. Залишається сильнішою не завдяки багатству, а завдяки тому, що у найскладніших ситуаціях не втрачає людські цінності и завжди залишається Людиною з великої літери.