Нещодавно я прочитала роман-бестселер американської письменниці Елеонор Портер «Полліанна». Тепер його головна героїня, Полліанна Вітер, — мій улюблений герой художньої літератури.
Завдяки роману Елеонор Портер і знайомству з його головною героїнею я навчилася концентрувати увагу лише на позитивних сторінках свого життя. Раніше я зациклювалася на своїх недоліках і невдачах, але тепер це в минулому. Полліанна навчила мене бачити радість у дрібницях, помічати прекрасне в усьому, навіть у повсякденних речах. А до неприємностей і проблем потрібно ставитися по-філософськи, адже вони можуть бути набагато гірше.
З упевненістю можу сказати, що роман «Полліанна» приніс мені більше користі, і хоча цьому твору понад ста років, він і сьогодні не втрачає своєї актуальності.
Я спробувала уявити, як змінилося б моє життя, якби Полліанна була моєю подругою та однокласницею. Напевно, в моєму житті було б більше радісних моментів. Ті події, які трапляються зі мною, я б сприймала більш оптимістично, тобто так само, як моя подруга Полліанна. Не дарма кажуть: з ким поведешся — від того й наберешся. Я б теж постійно грала «в радість», це б стало моєю звичкою.
Скоріш за все, через деякий час змінився б мій світогляд. Я б теж, як і Полліанна, відчувала потребу допомагати людям, особливо тим, хто вважає себе нещасним чи є таким насправді.
Я б дуже хотіла мати таку однокласницю, як Полліанна. Вона б навчила мене позитивного мислення та зробила ще добрішою. Врешті-решт, коло мого спілкування стало б ширше, а справжніх друзів стало б більше.
Отже, якби Поліанна була моєю подругою та однокласницею, я б обов’язково подякувала цій прекрасній душею дівчинці. Я б розказала їй, що вона мені дуже подобається. Також розповіла б про те, що тепер теж часто граю «в радість» і почуваюся більш щасливою!
Нещодавно я прочитала роман-бестселер американської письменниці Елеонор Портер «Полліанна». Тепер його головна героїня, Полліанна Вітер, — мій улюблений герой художньої літератури.
Завдяки роману Елеонор Портер і знайомству з його головною героїнею я навчилася концентрувати увагу лише на позитивних сторінках свого життя. Раніше я зациклювалася на своїх недоліках і невдачах, але тепер це в минулому. Полліанна навчила мене бачити радість у дрібницях, помічати прекрасне в усьому, навіть у повсякденних речах. А до неприємностей і проблем потрібно ставитися по-філософськи, адже вони можуть бути набагато гірше.
З упевненістю можу сказати, що роман «Полліанна» приніс мені більше користі, і хоча цьому твору понад ста років, він і сьогодні не втрачає своєї актуальності.
Я спробувала уявити, як змінилося б моє життя, якби Полліанна була моєю подругою та однокласницею. Напевно, в моєму житті було б більше радісних моментів. Ті події, які трапляються зі мною, я б сприймала більш оптимістично, тобто так само, як моя подруга Полліанна. Не дарма кажуть: з ким поведешся — від того й наберешся. Я б теж постійно грала «в радість», це б стало моєю звичкою.
Скоріш за все, через деякий час змінився б мій світогляд. Я б теж, як і Полліанна, відчувала потребу допомагати людям, особливо тим, хто вважає себе нещасним чи є таким насправді.
Я б дуже хотіла мати таку однокласницю, як Полліанна. Вона б навчила мене позитивного мислення та зробила ще добрішою. Врешті-решт, коло мого спілкування стало б ширше, а справжніх друзів стало б більше.
Отже, якби Поліанна була моєю подругою та однокласницею, я б обов’язково подякувала цій прекрасній душею дівчинці. Я б розказала їй, що вона мені дуже подобається. Також розповіла б про те, що тепер теж часто граю «в радість» і почуваюся більш щасливою!