Творческое задание «Псевдотекст» ( это упражнение, части которого объединены темой, но взяты из разных источников.) ( 8 п.)
Горные вершины спят во тьме ночной; тихие долины полны свежей мглой. Две недели пребывания в горах пролетели незаметно. Невольно вспоминаешь, каким незабываемым остался в нашей памяти первый подъём на ледник. Небольшой группой поднялись мы по его склону. Куда ни глянь – всюду нетронутый снег. Горный рельеф образуется в результате сложных деформаций земной коры, обусловленных тектоническими движениями. Различают высокогорный, среднегорный и низкогорный типы рельефа. Не пылит дорога, не дрожат листы… Подожди немного, отдохнёшь и ты. А какая тишина! То была необыкновенная, никем из нас до сих пор не испытанная тишина, не нарушаемая ни одним звуком. Никто из нас не прерывал её. Каждый не мог не почувствовать неповторимой красоты гор.
1. Сколько авторов рассказывают о горах?
2. Какая тема объединяет эти тексты?
3. Определите стиль текста каждого текста. Укажите рядом с текстом. (необьязательно)
4. Запишите тексты в правильном порядке.
ответ: Автор – Марина Павленко Жанр – Повість-казка Тема: пригоди семикласниці Софійки, яка намагається розплутати зловісну таємницю. Ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості. Головні герої: Софійка, її мама, тато, молодший братик Ростик, Вадим Кулаківський, колишній сусід Сашко, тітонька Сніжана та її наречений Валентин. Проблематика «Русалонька із 7-В» відповідальність за власні вчинки перші почуття підлітки та сім’я родова пам’ять матеріальні статки та духовні цінності Композиція «Русалонька із 7-В» Композиція – співвідношення частин твору, яка відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя;послідовність та вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. Експозиція: у квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі Зав’язка: під час приготування до весілля Софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі. Кульмінація: під час знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки Сніжани виявляється, що коралі зникли. Розв’язка: Софійка дізнається, що коралі в неї украв Вадим Кулаківський. У книзі «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» Марина Павленко вірно дотримується свого творчого принципу — писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. Така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною. Головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива Софійка — розпочинає своє дослідження, щоб до своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час. Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. Читач «Русалоньки із 7-В або Прокляття роду Кулаківських», глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і обрядами. Софійка — героїня книги «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських». У повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. Марина Павленко відзначила, що прототипом образу Софійки стала її старша донька. Досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня Вадима Кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. Незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. Софійка, побачивши невідомий бік життя Вадима, вирішила до йому.
Объяснение:
ответ: Илья Арнольдович Ильф и Евгений Петрович Петров (Катаев) познакомились в 1926 году, когда оба работали в газете «Гудок». Там же трудился и брат Петрова, уже известный в те времена писатель – Валентин Катаев. Именно он предложил сюжет романа «Двенадцать стульев». Предполагалось, что И. А. Ильф и Е.П. Петров напишут произведение, а В.П. Катаев – отредактирует его. Однако роману, по мнению В.П. Катаева, не требовалось никаких изменений, поэтому он отказался от своего соавторства. Произведение было построено на основе фактов, которые авторы получали, работая в газете: письма, заметки, жалобы, исходившие от реальных людей.
Произведение «Двенадцать стульев» закончено в 1927 году (год десятилетнего юбилея советской власти), и уже с января роман начинает выходить в журнале «Тридцать дней».
2. Жанр произведения. Признаки жанра (жанров).
«Двенадцать стульев» принадлежит к жанру романа. Выделяются признаки остросатирического романа, так как все произведение проникнуто яркой сатирой. Можно отметить и признаки фельетонов, и признаки авантюрно-приключенческого романа, так как в основе произведения лежит образ плута. Это же позволяет назвать «Двенадцать стульев» плутовским романом, известным жанром во всей мировой литературе. Выделяются также признаки так называемого романа большой дороги, о чем свидетельствуют эпизоды погони за стульями и другие приключенческие сюжетные линии.
3. Название произведения и его смысл.
Роман «Двенадцать стульев» назван так, потому что в основе сюжета лежат поиски бриллиантов, которые были спрятаны в одном из двенадцати стульев.
4. От чьего лица ведётся повествование? Почему?
Повествование ведется от третьего лица, что позволяет увидеть объективную картину.
5. Тема и идея произведения. Проблематика.
Роман «Двенадцать стульев» можно назвать «энциклопедией» советской жизни 20-х гг. 20 века. Главная идея произведения – показать, что советская власть пришла надолго, что любые попытки вернуться к выглядят смешно и комично.
Если сужать проблематику, то роман гласит о том, что не нужно бежать за богатствами, потому что это выглядит нелепо и смешно.